З усією повнотою

Про нову виставу Дикого театру «Худну з понеділка».

Ідея, продюсування і режисура – Ярослава Кравченко. Текст і пісні – Ольга Мацюпа. Сценографія – Маша Хомякова. Композитор – Арсеній Маланушенко.

Автор цих рядків бачив виставу на першому передпрем’єрному показі. Звідти, де сидів, майже нічого не чув, але те, що бачив, було зворушливо. На таких показах завжди тісно. Он дві подружки сидять на одному стільці. І всі – щасливі.  

Жанр – «+size мюзикл». Як по-простому – про житейські драми та трагікомедії товстих дівчат.

Вистава смішна, це живі історії, легкі до сприйняття та розуміння, все тут «від себе», розказане живою мовою. Нагадую – слів майже не чув, але з інтонацій все читалося добре, й співали вони зовсім непогано.

Потім чув захоплені відгуки поміж публіки, мовляв, «це найкраща вистава за останні місяці» – навіть так, і з цим не дуже хотілося сперечатись. Хай буде.

Якщо ти худий і кістлявий – здавалось би, яке тобі діло до проблематики цієї вистави? Одначе, вона бере тебе за живе. Подумалось навіть, що це видовище може бути особливо зворушливим для солдатів-фронтовиків. І не тільки тому, що тут все дуже т і л е с н о – хоча це теж важливо, бо любимого тіла має бути багато. А ще й ось чому: оці дівчата на сцені мають у собі щось дитяче, наївне, таке, що викликає співчуття. А солдати в таких випадках сприймають дівчат як молодших сестер. Мовляв, дівчата, хай у вас все буде добре, ми не дамо вас нікому скривдити, за те й воюємо. Десь так. Оце те «щось», яке я з тої вистави виніс би, бо колись давно був солдатом.

Актрис на сцені четверо: Наталя Вороніна, Ірина Демчук, Анастасія Борсук, Марина Рогова.

Вони безстрашні в своїй природності й на диво граціозні. Поміж цих муз Петера Пауля Рубенса звертає на себе увагу Марина Рогова – вона працює із щирим азартом і відмінною повнотою самовияву, чимось схожа на веселу Мону Лізу в смішних окулярах.

Глядачі-завсідники Дикого театру кажуть, що ця вистава «дуже Голенківська» – саме тим, що жива, «дика», насичена актуальними алюзіями. «Здається, хоч Голенко й пішов із Дикого, але Дикий Голенка не відпускає». Так сказала одна з тих подружок, що сиділи удвох на одному стільці.

Втім, як сказано вище, поставила виставу Ярослава Кравченко, засновниця й очільниця Дикого театру. Кому, як не їй, знати традиційну естетику цього театру. Між іншим, це режисерський дебют Ярослави Кравченко, з чим її варто привітати.

Марко МОВЧОК