Статті

У творчому доробку режисера понад 50 вистав в Україні та за кордоном. Він уже очолював Молодий театр у 1996–2012 роках, згодом був керівником театру імені Івана Франка.

У театрі попереджають, що всі збіги з реальними історіями – не випадкові.

Поляризація, що відбувається в українському суспільстві й розділяє його на «тут» і «там», не оминає театр. Але що насправді ми знаємо про «наших за кордоном» і чи можна сьогодні назвати це явище «українським театром в еміграції»?

13 квітня відзначає ювілей Марія Левитська – головна художниця Національної опери.

Коли над суспільством нависає смертельна загроза, воно підсвідомо відповідає дуже живими імпульсами. Цим можна пояснити стрімкий розвиток театрального авангарду початку XX століття, а також нинішній театральний бум. Про це розповів головний редактор журналу «Український театр» Віталій Жежера у програмі Ukraine the best, авторському проєкті Юрія Комелькова.

З театром у мене давні стосунки, які я вважаю формотворчими й доленосними. Ці досвіди я пам’ятатиму завжди, до найменших деталей, хай би як давно вони не трапились – рік, 10 чи 25 тому.

Прем’єра «Макбета» Івана Уривського в театрі Франка збурила вихор емоцій і думок. І це не ті емоції, про які ви подумали, і якими очікувано повняться соцмережі. «Геніально», «я в захваті», «приголомшливо», багато капслоку і знаків оклику. Що ж не так із виставою, ще до першого показу приреченою на глядацький успіх?