«Наша мрія – переклад книг із театральної теорії та практики»

6 травня день народження Майї Гарбузюк – театрознавиці, дослідниці шекспіріани в Україні, докторки мистецтвознавства. Нині їй мало б виповнитися 60 років. Маїй Володимирівни не стало 2023-го.

Ми поговорили з Софією Гарбузюк – директоркою Благодійного фонду імені Майї Гарбузюк, яка разом із командою продовжує справу своєї матері.

Пані Софіє, що для вас означає працювати у форматі благодійного фонду, який підтримує мистецтво й театр?

– Для мене це, перш за все, спосіб продовжити ідеї, принципи та світогляд моєї мами – Майї Гарбузюк. Саме це об’єднало нас у створенні фонду – бажання зберегти й передати далі ті цінності, які вона втілювала. Звичайно, ми не зможемо зробити все так, як вона, але хочемо зберегти частинку її ставлення до мистецтва.

Тобто Благодійний фонд імені Майї Гарбузюк – це не про продовження великої справи, а про щось ширше?

– Насправді йдеться не лише про «велику справу». Я сказала б, що ми намагаємось діяти в дусі її поглядів. Мама підтримувала багато ідей – не завжди бралася втілювати їх особисто, але завжди могла порадити, підказати, надихнути. Це могла бути п’єса, дипломна робота чи навіть думка студента – вона вміла запалити віру в проєкт. Ми хочемо передати далі це тепло. І не обмежуватися темами, з якими працювала Майя Гарбузюк, чи лише факультетом культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Хочемо підтримувати студентів та ініціативи по всій Україні.

Як ви обираєте проєкти для підтримки? Які критерії для вас визначальні?

– У нас є кілька напрямів: підтримка студентів, ініціативи до Дня театру, окрема лінія підтримки для «Просценіуму» – ми створили сайт, оплачуємо технічне обслуговування. Крім того, працюємо над виданням маминої монографії – це її кандидатська робота, яку готуємо до публікації в межах Шекспірівського фестивалю у червні.

Далі – переклади з англійської важливих книг для театральної освіти. А також переклад українських авторів іноземною, щоб доносити нашу культуру світу. Це непросто – юридичні права, домовленості з видавництвами, але ми йдемо до цього крок за кроком.

Плануємо конкурс театральної рецензії для студентів з усієї України. Не тільки театрознавців, а всіх охочих. Роботи будуть оцінюватись анонімно. Цей проєкт мав очолити Олексій Паляничка, але він вступив до лав ЗСУ. Поки що тримаємо це на паузі, але обов’язково повернемося.

Рішення про підтримку ухвалює наша команда. Голосуємо, обговорюємо. Ми відкриті до нових ідей і завжди готові до діалогу.

Який найбільший виклик у роботі фонду?

– Час. Усі ми маємо основну роботу, фонд – це волонтерська діяльність. І реалізація кожної ідеї потребує зусиль і годин. Але я неймовірно вдячна нашій команді. Ми не поспішаємо – робимо впевнені кроки. Ідей багато, та все одразу втілити неможливо. Проте є велика підтримка: від колег, від друзів Майї Гарбузюк, від студентів. Це відчуття взаєморозуміння нас надихає. Плануємо проводити регулярні зустрічі, вести документацію – усе поступово.

Розкажіть про команду фонду. Як вона формувалася?

– Ідею створення фонду я озвучила кільком маминим колегам і своїм друзям. Оскільки я працювала перекладачкою, то була знайома з колами мами – багатьох добре знала особисто. Частина моїх друзів – це випускники кафедри театрознавства та акторської майстерності. Практично всі підтримали цю ініціативу, і це було дуже зворушливо. Було чимало охочих долучитися, але для старту ми вирішили зібрати невелику команду – так було простіше організувати роботу, а згодом – за потреби – розширюватися.

Ядром команди стали Софія Роса-Лаврентій та Роман Лаврентій – викладачі кафедри з багаторічним досвідом, дослідники, нині працюють над журналом «Просценіум». Також долучилась Олександра Шутова – викладачка кафедри театрознавства й акторської майстерності, Олексій Паляничка – автор театральних рецензій, який нині на фронті, і Вікторія Швидко, яка працює у Львівському театрі імені Лесі Українки. З нами також починала Вероніка Склярова – випускниця театрознавства в Харкові. Згодом вона вийшла з команди через обсяг роботи.

У кожного з нас – свої навички, ми доповнюємо одне одного. Іноді поділяємось на робочі підгрупи, але важливі рішення ухвалюємо разом.

Які перші результати діяльності фонду?

– На 6 травня, день народження Майї Гарбузюк, плануємо презентувати перші підсумки діяльності фонду. Торік ми вже відзначали цей день не як траурний, а як теплу зустріч, на якій ділилися спогадами. Частково фонд був представлений на Шекспірівському фестивалі в Івано-Франківську, але офіційної презентації у Львові ще не було.

Ми двічі вручили премії студентам кафедри театрознавства та акторської майстерності – цього року це відбулося до Міжнародного дня театру. Маємо першого лауреата стипендії на навчання в магістратурі – фонд покриває 50 відсотків вартості. Однією з лауреаток стала Христина Король – театральна фотографиня, яка провела виставку власних робіт у межах факультету.

Цьогоріч перемогу здобула команда вільного театрознавчого проєкту «Театральна експлозія» – вони створюють контент у соціальних мережах: пости, театральні огляди тощо. Це чудово, що театрознавство починає звучати не лише в академічному форматі, а й у медійному просторі.

Серед важливих досягнень – запуск журналу «Просценіум», який ми створили з нуля, і це забрало чимало сил. Також у роботі монографія Майї Гарбузюк, що стане важливою частиною нашої видавничої діяльності.

Минулого року ми також нагороджували переможців першого етапу Всеукраїнського конкурсу наукових робіт у сфері сценічного мистецтва – це були студенти Київського університету імені Івана Карепенка-Карого.

Театр може бути важливим інструментом для привернення уваги до соціально значущих тем. Які меседжі прагнете донести через підтримувані вами проєкти?

– Найголовніше для нас – надихнути людей не боятися втілювати ідеї. Ми хочемо показати, що незалежно від того, хто ти, скільки тобі років – 18 чи 50, на якому ти курсі, в якому місті живеш – твої проєкти мають право на існування. Важливо не чекати ідеальних умов чи схвалення – треба починати діяти. Ми прагнемо формувати середовище, в якому творчість стає реальною можливістю, а не далеким ідеалом.

І чи є у вас конкретні мрії чи цілі, яких хочете досягти?

– У нас є чітке бачення того, куди ми хочемо рухатися. Насамперед – це розширення підтримки студентів не лише в межах факультету мистецтв, а й на інших кафедрах і в інших університетах. Ми зробили перший крок у цьому напрямі – нагородивши преміями студентів Київського університету Карепенка-Карого.

Наша велика мрія – започаткувати переклад важливих книг із театральної теорії та практики. Це масштабна й трудомістка робота, але ми хочемо розпочати цей процес. І якщо через два-три роки зможемо побачити перші результати – це буде велике досягнення.