Форум-театр як інструмент змін у театральному середовищі

Школа Національної спілки театральних діячів України (НСТДУ) під назвою «Театр без насилля» (яка відбулася вперше влітку цього року) стала майданчиком для дослідження проблеми насильства в театральному середовищі через методику форум-театру. Ця техніка, як складова театру пригноблених бразильського театрального режисера Аугусто Боаля, дозволяє створювати безпечний простір для діалогу, аналізу системних причин насильства та пошуку вирішення цієї проблеми. Проведена майстерня, за словами менторки школи Яни Салахової, допомогла учасницям усвідомити власні позиції, знайти солідарність і виробити практичні інструменти для змін у театральних колективах.

Форум-театр, як пояснила Яна Салахова, базується на принципах ненасильства, що пронизують увесь процес створення вистави: «Методика дозволяє побудувати довіру та безпечний простір у групі, у тому числі через проговорення спільних домовленостей, яких дотримується група в процесі роботи». Ключові принципи включають:

• Добровільність участі: «Участь у майстерні або форум-показі є добровільною».
• Рівноцінність думок: «Досвід та думка джокера/ки та учасниці майстерні є однаково цінними та враховуються у прийнятті рішень».
• Свобода вибору: «Учасник або учасниця мають вибір не брати участь у тих чи інших запропонованих активностях».
• Колективне рішення: «Група вільна обирати тему форум-вистави та засоби, якими вона хоче розкрити цю тему».
• Гнучкість у форматі: «Група колективно вирішує, чи робити показ форум-вистави публічним».

"Театральні ігри та вправи допомагають знайти влучні метафори власного життєвого досвіду, щоб вийти на обговорення теми насильства в театрі. З мого досвіду, партисипативний театр завжди спрацьовує для виходу на глибоке та чесне обговорення складних досвідів пригноблення", - зазначає Яна Салахова.

У театрі пригноблених важливі три "кити": не тільки, якою є форум-вистава, але як вона була створена; наскільки враховані та приймаються думки та позиції усіх в групі; наскільки безпечною є атмосфера, щоби будувати діалог.

І власне у створених форум-виставах джокер або джокерка аналізує культурне та структурне насильство, яке може унормовувати фізичне і сексуальне насильство.

Методологія форум-театру вирізняється акцентом на процесі, а не лише на результаті. Принципи ненасильства та демократичності дозволяють учасницям відчувати безпеку, що є критично важливим для обговорення травматичних тем, таких як насильство. Це контрастує з традиційними театральними практиками, де ієрархія може пригнічувати голоси менш досвідчених членів колективу.

Одна з учасниць - Юлія Півторак розповіла про свій досвід дослідження теми під час майстерні: "Я питаю: коли ти їх не підтримуєш, відстоюєш свою позицію - жертовність, а потім намагаєшся підтягнутися до того життя — зустрінеш те саме. Де ще? Ти можеш втратити себе, свою професію, і залишиться пустота. Мені дуже запам’яталося, коли ми вперше бачили інсталяцію — свою мишку: зв’язана мишка, світла немає. І в кінці — боляче, бо що буде з нею далі — невідомо. А та її посмішка — ніби захисна реакція. Це перше, що спрацювало й у мене: моя захисна реакція. Я сиділа й думала — що я робитиму? Агресувати? Я й справді можу тільки агресувати. Мені хотілося підійти й почати агресувати".

По завершенні школи Юлія залишила свій відгук, зазначивши, що участь у ній допомогла розвинути емпатію та навички активного слухання — майстерня сприяла глибшому розумінню потреб і кордонів колег. Вона також підкреслила важливість створення безпечного простору, адже під час роботи вчилися формувати атмосферу, у якій кожен учасник та учасниця почувається захищеним і почутим.

І як зазначають організатори, то учасниці висловили бажання масштабувати досвід. Наприклад, було декілька запитів від учасниць провести подібні майстерні в їхніх театрах, щоб розпочати розмову про домовленості колективу про безпечні умови праці. Це свідчить готовність втілювати зміни на практиці.

Учасниці побачили у форум-театрі інструмент для створення прозорих домовленостей, які гарантують захист від дискримінації та домагань.

Наприклад, такі цитати з оціночних форм ілюструють трансформацію учасниць:

• «Усвідомлення, чому мене так хвилює тема сексуального насильства в театрі — в будь-яких її проявах. Віру в те, що можливо інакше. І що я не одна в пошуках рішень».
• "Перезавантаження. Свого роду ретрит у колі однодумців. Суперкорисні кейси для роботи в команді, в творчій спільноті, для побудови партнерства і довіри. Вправи, техніки і знання про форум-театр і його методологію. Сценічне проживання своєї травми, досвіду, страхів, обговорення цього - і як наслідок, купу думок для подальших кроків, розуміння того, що зі своїх ліній продовжувати, що змінювати і на які баги в своїй стратегії-тактиці звернути увагу"
• «Прості, чіткі правила — це основа безпечного простору. Домовлятись одразу — означає піклуватись про всіх».
• «Почну діяти. Якщо мені щось не подобається — тільки від мене залежить, чи буде це тривати».
• «Пропагуватиму ідею театру без насилля, працюватиму над собою, запропоную керівництву організувати такий тренінг у професійному театрі».

Запити учасниць відображають потребу в системних змінах у театральному середовищі. Форум-театр не лише допомагає проговорити проблему, а й надихає на конкретні дії, такі як організація тренінгів у власних колективах. Це вказує на потенціал методики для масштабування в Україні.

Чи може дводенна школа «Театр без насилля» щось змінити?
У скептиків і не тільки виникає логічне питання: а чи може дводенна школа «Театр без насилля» щось змінити. Власне, Яна Салахова і акцентує, що форум-театр не вирішує проблему насильства за один чи два дні, але створює умови для її осмислення:

«Форум-театр допомагає дослідити проблему, виявити системні причини, які на неї впливають, але, головне, кожна людина може усвідомити, який вибір вона робить, яку позицію вона займає».

Вона підкреслила, що зміни починаються з усвідомлення: «Саме усвідомлення суті конфлікту та своєї ролі в ньому стає першим кроком до можливих змін».

Салахова також пояснила, чому проблема насильства в театрі часто замовчується: «Статус кво несе багато вигод багатьом сторонам, а зміни — це невідомість, які додають страхів та ризиків». Як приклад вона згадала скандал у Молодому театрі з Білоусом, де мовчання зберігалося через вигоди для сторін. Її відповідь на це: «Пояснювати або надавати практичний досвід у театральних колективах, які гарантії та захист дають прозорі публічні домовленості щодо протидії дискримінації та домаганням».

ВАЖЛИВО: Дводенна школа не може усунути системне насильство, але вона закладає фундамент для змін через усвідомлення та діалог. Учасниці отримують інструменти для аналізу власної ролі та мотивацію до дій, що може поступово трансформувати театральне середовище.

Перспективи форум-театру в Україні

У контексті замовчування проблеми насильства в театрі форум-театр, за словами Салахової, виконує кілька функцій: «Він може дати безпечний простір для проговорення історій насильства, з якими стикаються люди в театральних колективах, в більшості жінки. Він може дати простір для солідарності та гуртування тих, хто готові боротися за зміни у своїх колективах». Програвання сценаріїв у виставах дозволяє учасницям дослідити різні стратегії вирішення конфліктів і обговорити їх.

"Безперечно є багато культурних інституцій, громадських організацій та правозахисних організацій, які готові на стратегічному рівні говорити про проблему, але без людей в самих театральних колективах, які прагнуть змін і готові за них брати відповідальність - насильство в театрі буде залишатися тихим монстром. Форум-театр допомагає сформулювати цей запит. Щодо інших сфер, на мій погляд форум-театр вже показує свій внесок в побудову згуртованості громад, які приймають ВПО, роботи з поляризованими досвідами проживання війни, мапування порушень прав людини, які лише загострюються під час війни через високий запит на справедливість в  суспільстві та може бути ефективним методом побудови публічного діалогу навколо гострих соціально-політичних питань та залучення різних сторін", - зазначає Яна Салахова.

Літня школа НСТДУ «Театр без насилля» є одним з можливих шляхів проговорювання цієї проблеми і опрацювання. Також це крок до усвідомлення власної спроможності змінити ситуацію, знайти солідарність і виробити практичні інструменти, як-от домовленості про безпечний простір. Цитати учасниць, такі як «Прості, чіткі правила — це основа безпечного простору» чи «Почну діяти», свідчать про трансформацію мислення та готовність до дії.