«Поліандрія» на камерній сцені театру Франка: трагікомедія про повернення військових та гумор у складний час

На камерній сцені столичного театру Франка спільно із Театром драматургів готують виставу «Поліандрія» Сергія Кулибишева. Режисер-постановник Давид Петросян. Трагікомічна п'єса Сергія Кулибишева про те, як у когось чоловік не повертається з фронту, у когось половина, а в когось цілих два», — описує твір режисер.

Сергій Кулибишев розповів для Суспільне Культура про п’єсу та зміни, які виникли під час роботи над постановою.

«Я думав, як написати п'єсу, в якій гратиме реальний ветеран з інвалідністю. Однак я бачу, що значна частина аудиторії іде в театр, щоб відволіктися від проблем. Певним чином це ескапістський театр. Мене це не влаштовує, тому я шукаю таку форму, щоби глядач, який іде в театр розважитися і розслабитися, почув історію сьогодення. Я зрозумів, що треба історії. Театр і кіно — лише спосіб донесення думок. Як автор маєш створити захопливу історію. Автор не має кричати на глядачів: дивіться, як все погано і страшно», — зазначив Сергій Кулибишев.

Він розповів, що коли працював над п'єсою, то спілкувався з ветеранами з інвалідністю та з вдовами загиблих військових.

Драматург зізнається, що захоплюється тим, що бачить на репетиціях.

«Не скажу, що щось змінилося внаслідок роботи з Давидом. Він дуже чемно поводиться з текстом, він поважає автора, у нас із ним справді взаємодія. До того як почати ставити, ми обговорювали бачення. Я дещо змінив у тексті. Ми трохи змістили акценти в другій половині п'єси. Завдяки його погляду текст став більш сконцентрований на одній головній темі. У п'єсі пов'язані всі види насильства, зокрема домашнє. Ми цей елемент прибрали для того варіанту, який буде показувати Давид, щоб сконцентруватися на поверненні військових, на злитті двох частин суспільства — тих, хто чекає, і людей на війні», — розповів драматург.

«Це трагікомедія, у якій переплетене не страшне і болюче, а ніяковість та кринжовість ситуацій, в які ми потрапляємо через важкі обставини. Зовні вони можуть виглядати смішними, але не для українців. Це дихотомія нашого життя, в якій переплітається і просте побутове, і високе питання життя і смерті. Я вважаю, що гумор — дуже важливий елемент нашого життя, оскільки він руйнує стіни та зближує», — зауважив Сергій Кулибишев.

Він розповідає, як гумор з’єднує людей і допомагає виживати у важкий час.

«Я чую, як інші люди кажуть про розділене суспільство. Я не згоден із цим. Вважаю, що наше суспільство доволі здорове: у людей є різні думки. Головне, щоб була можлива комунікація між людьми з різними поглядами. Нам не обов'язково бути монолітними, бо так буває тільки в тоталітарних країнах (і то — формально). Гумор — це те, що дозволяє розтанути льоду між людьми, які мають різні думки. Те саме стосується важких і болючих тем. Гумор десакралізує. Згадайте, як багато на початку повномасштабної війни жартували — навіть погані жарти, байрактарщина, ванька-встанька, жарти про чмонь. Зараз їх не варто так називати: це страшні люди, які коять геноцид, але на початку нам важливо було десакралізувати Путіна та російську армію».

П’єса драматург створив у межах V Лабораторії драматургії Національна спілка театральних діячів України, перше прочитання якої відбулося у Києві наприкінці квітня 2025 року.

У ролях: Тамара Антропова, Людмила Смородина, Марина Кошкіна, Михайло Кукуюк, Артем Мяус, Фатіма Горбенко, Володимир Міненко.

Фото з репетицій: Катерина Козинська, фейсбук-сторінка Давида Петросяна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми осмислюємо історію через музику та драматургію»