Мікрорівні зла

«Калинова сопілка». Київський театр імені Франка. За повістю Оксани Забужко. Режисерка – Валентини Єременко-Ворожбіт. Художниця-постановниця, художниця по костюмах – Ярослава Сидоренко. В ролях: Тамара Антропова, Інна Капінос, Сергій Калантай, Ярослав Гуревич, Тетяна Кришталь, Дар'я Легейда, Аліна Підгорна, Анастасія Рула, Валерій Величко, Дмитро Яковенко та інші.

Цей текст я дописував вже під акомпанемент вибухів за вікном, але вирішив нічого не змінювати. Так чесніше буде.

27 серпня 2025 року. Перед входом у столичний театр Франка грає чудовий оркестр, щасливі глядачі фотографуються з Наталією Сумською, Іваном Довженком, Андрієм Самініним, іншими зірками театру. В повітрі запах свіжої кави, опалого липового цвіту та всіляких парфумів (впізнав лише Aventus Creed, найдорожчий та найтрендовіший запах літа 2025, як його тут не впізнаєш). Все лагідно, по-київськи затишно та по-літньому обнадійливо. Але я пройшов сьогодні за іншим – стати свідком сестровбивства.

Так, із братовбивством київський глядач розібрався у двох версіях – hard від Давида Петросяна та light від Івана Уривського на основі «Землі» Ольги Кобилянської. Тож курс молодого бійця завершено, переходимо до наступного гріховного рівня – сестровбивства.

У казках завжди є попередження, що зло поруч

У багатьох народних оповідях є історії про суперництво двох сестер, кожна з яких від народження одна була «маминою», а друга – «татовою» донечкою. В українських народних казках їх ще називали «бабина дочка» й «дідова дочка». І коли вони досягали шлюбного віку, то історія їхнього суперництва сягала апогею – додавалася колізія закоханості в того самого парубка, ну а далі – трагедія.

До речі, всі казки всіх країн світу, так чи інакше, завжди про боротьбу добра зі злом, і в казках завжди є попередження, що треба бути пильним – зло поруч, іноді занадто близько! Історія Оксани Забужко про мікрорівні зла, на яких воно віруситься, перш ніж стає зло-чином.

Отже, на сцені значну частину простору займає статична, металева, холодна конструкція, більш схожа на похилену або зламану карусель. Або на перевернуту баню храму, під якою препарується першопричина гріха – чому Каїн убив Авеля та навіщо Ганна (Тетяна Кришталь) вбиває свою сестру Олену (Аліна Підгорна).

Усе на сцені має своє приховане символічне значення. Ось джерело, до якого підходять герої, щоб умитися або напитися, це їхнє місце дотику до болю, який не минає. Ось скульптури вовків, які застигли у витті – так буває, коли душа вже не взмозі кричати та замовкає у безсиллі. А мовчать у «Сопілці» всі. І мати, яка тримає обручку в зубах не як прикрасу, а як тягар. І батько, який дивиться не на когось, а крізь себе. І священник, який наче й говорить, але його слова безбарвні та беззмістовні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про крихкість людських стосунків у часи випробувань

Але сьогодні я нудився. Якщо оцінювати окремі елементи, то все чудово: вишукана мова Оксани Забужко, традиційно класична гра академічних акторів, фантастична сценографія, багатошаровість драматургії, лаконічні декорації, без соломи, диму, плазм та волань босоніж. Усі мої зачіпки до авторки. У перші хвилини всі актори кілька разів повторюють казку про двох сестер, коли одна через заздрість вбиває іншу. Тобто інтриги не існує з перших хвилин вистави. Зрозуміло на 100 процентів, що Ганнуся вбʼє Оленку. Глядачеві залишається препарація цього вчинку, але на цьому шляху також ніякої інтриги, все дуже передбачувано. А коли зʼявляється Дмитро – найкращий парубок села та «один на всіх», пазл повністю складається.

Без інтриги насолоджуватися виключно театральними знахідками марудно

Кажу виключно про себе: без інтриги насолоджуватися виключно театральними знахідками марудно. Й одне «браво» з першого ряду також було трохи удаваним.

Що запамʼятається мені? Обручка в зубах, мовчазні вовки, горішки, камінці та палка, яка використовується і для тортур, і для покращення постави. І це все. 9 із 12.

P.S. «Калинова сопілка» — вистава не для того, щоб перезавантажитися після важкого робочого дня, емоційно розвантажитися, помилуватися напівоголеними акторами або обіржатися. Вона — для тих, хто знається на театрі, його метафоричній мові або принаймні готовий рухатися в цьому напрямку. І якщо у вас занадто гарний або грайливий настрій і вам кортить його зіпсувати, гайда на «Сопілку».

P.P.S. Ну, а батькам двох та більше діточок треба запам’ятати, що створення «бабиної дочки» та «дідової дочки» і є зло-чин.

Ігор Кістеньов, автор телеграм-каналу Theatrum