Як режисери з Миколаєва створили Молодіжний театр за кордоном

Як виникла ідея створення Молодіжного театру As heal у Бухаресті?

– Ми з дружиною за фахом – режисери, навчалися в одному коледжі в Миколаєві – Коледжі культури і мистецтв. Після приїзду до Румунії у березні 2022 року ми довгий час шукали приміщення для репетицій. Лише у вересні випадково потрапили до молодіжного центру, де проводилися різні заходи. Спочатку прийшли як відвідувачі, а потім поступово почали налагоджувати контакти.

Спочатку ми хотіли організувати театральні курси для українців, які бажають розвиватись у цьому напрямку. Поступово це переросло у повноцінний театр. Офіційною датою заснування вважаємо 8 жовтня 2022 року. Перша велика вистава була підготовлена до Нового 2023 року – це була постановка для дітей та дорослих. У 2022-му ми працювали тут на грантовій основі, виконуючи функції молодіжних працівників. Зараз театр існує виключно на волонтерських засадах. Ми репетируємо в різних приміщеннях, які нам надають безкоштовно, а вистави показуємо в орендованих незалежних театрах.

Фактично власного приміщення немає у театру, тож де проводити репетиції і покази вистав?

– Ми шукаємо можливості для безкоштовних репетицій – приміщення надають різні організації, зокрема молодіжні центри. Але покази вистав потребують оренди театральних просторів. Це досить дорого. Якщо вхід на виставу безкоштовний, іноді театри надають і зал безплатно. В інших випадках ми збираємо донати на оренду або отримуємо підтримку від організацій.

Скільки людей у вашому колективі?

– Склад змінюється, адже багато хто виїжджає. Основний кістяк – це молоді люди віком від 18 до 20 років. Дружина, яка також режисерка, бере участь у постановках як акторка.

Які вистави ви ставите?

– Ми не обираємо конкретний жанр, але наші постановки завжди мають певний сенс і змушують задуматися. Новорічні вистави частково ігрові, але теж несуть певний посил. Ми не спеціалізуємося на темі війни, хоча мали один імпровізаційний перформанс на цю тему. Однак театр фокусується на загальнолюдських темах, а не на подіях війни.

Ми вже брали участь у кількох фестивалях у Румунії. Наприклад, у 2022–2023 роках ми виступали на фестивалі Genteatru у місті Фокшани, де отримали нагороди за найкращу режисуру та найкращу жіночу роль. Також ми їздимо з виставами у різні міста, співпрацюємо з молодіжними центрами.

Через фінансові та організаційні обмеження показуємо вистави приблизно раз на два-три місяці. Репетиції займають багато часу, адже наші актори навчаються або працюють, тож можуть займатися театром лише у вечірній час.

З яких коштів фінансується театр?

– Ми шукаємо можливості фінансування через гранти та донати. Іноді покриваємо витрати власними коштами. Якщо вистава платна, то зібрані кошти йдуть на оренду приміщення та витрати на постановку.

Чи співпрацюєте ви з великими театрами або державними організаціями?

– Державна підтримка відсутня. Однак у 2022 році були спроби співпраці з режисерами Національної опери та Національного театру Бухареста. Ми навіть писали спільний грантовий проєкт, але він не отримав фінансування. Тому співпрацюємо здебільшого з молодіжними центрами та громадськими організаціями.

А поза театром чим займаєтеся?

– Ми відкрили компанію, яка організовує свята – переважно дитячі, хоча є й замовлення для дорослих. Починали з української аудиторії, але зараз поступово виходимо на румунський ринок.

Хотілося б відкрити власну громадську організацію, щоб мати доступ до європейських грантів. Також мріємо про власне приміщення, що дозволило б нам бути більш незалежними і стабільними у своїй діяльності.

А як ви почуваєтесь у Румунії? Чи відчуваєте себе частиною місцевого суспільства?

– Не можу сказати, що повністю інтегрувався, але вже звик до місцевого життя. Час поділився на «до» і «після». Попри все, думаю, ми адаптувалися до нових реалій.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.