«Зло послідовне й нетерпиме. Добро шукає компромісів» – у столичному театрі Лесі Українки анонсували прем'єру вистави «Брати»

Столичний театр Лесі Українки на 28 березня 2025 року запланував прем’єру вистави «Брати» за мотивами сценарію Лукіно Вісконті в постановці Олександра Кобзаря. Сценографія та костюми – Сашко Білозуб.

Історія розповідає про Розарію – вдову, яка після смерті чоловіка вирішує разом із чотирма синами залишити рідне село та переїхати до Мілана. Там два роки живе її первісток – Вінченцо.

Вона вірить, що велике місто дасть її родині нові можливості. Проте реальність виявляється жорстокою. Місто не має сентиментів. І замість того, щоб об’єднати братів, роз’єднує їх.

Вистава за мотивами фільму Лукіно Вісконті «Рокко та його брати» порушує питання про сімейні зв’язки, мораль, прощення. Це глибока й драматична історія про боротьбу, зраду та пошук власного місця у світі.

«Розарія вірить, що сім’ю можна пересадити із села до міста, наче кущ троянд. Та виявляється, що в селі й місті – різний ґрунт. І там, де мати та її сини Сімоне, Рокко, Чіно та Лука сподівалися знайти родючу землю, – давно асфальт та камінь, – каже театральний критик Сергій Васильєв. – Місто – байдуже й підступне. Воно вимагає покори, змушує пристосовуватися, самостійно шукати відповіді на виклики».

Розарія думала, що п’ятеро братів разом перетворяться на кулак і спільно відвойовуватимуть собі місце у чужому просторі. Вона розчарована, реальність розбиває її ілюзію. Один із братів приковує себе до конвеєра автогіганта і до молодої дружини; другий починає заробляти кулачними боями, поступово поринаючи в кримінальний світ; третій, не знайшовши собі гідного заняття, записується в армію.  

За словами Сергія Васильєва, ця історія приховує кілька архетипових сюжетів. Розарія, яка ревнує синів до кожної жінки й не схвалює спортивних захоплень синів. Вона не могла уявити, що її діти лупцюватимуть одне одного не на боксерському турнірі, а у своїй хаті, виборюючи право володіти чарівною кокетливою хвойдою. Ця суперечка матиме, зрештою, трагічну розв’язку.

«В історії про несамовиту пристрасть, що остаточно розриває послаблені містом родинні зв’язки, є й несподіваний сенс. Вистава багата на різноманітні літературні алюзії: від біблійних колізій «Йосипа та його братів» Томаса Манна і байронівського «Каїна» до «Історії кавалера де Гріє та Манон Леско» абата Прево. Її архетиповий сюжет, як це часто трапляється, набуває пекучої актуальності. Адже конфлікт братів – не лише про володіння спокусницею. Два характери – це два способи мислення, два різних світогляди, полярні уявлення про добро і зло», – каже Васильєв.

Зло послідовне й нетерпиме. Добро шукає компромісів, виправдань безчестя, апелює до здорового глузду та сумління. І в підсумку – допомагає злу поширюватися й нахабніти. Як довго можна потурати злу? Чи завжди треба прощати? Зрештою, чи варто називати брата братом, якщо він поводиться як негідник та садист, присягаючись у своїй до тебе любові?

У головних ролях – Олексій Поліщук, Кирило Парастаєв, Павло Текучев, Ольга Гришина, Ніна Ніжерадзе, Олена Стефанська, Ірина Новак та інші.

Найменшого брата – Луку – грають дві акторки: Ольга Гришина та Мирослава Літвинська, зазначено на сайті театру.