Гжегож Яжина почав з інтриг

Один з найвідоміших сучасних польських режисерів, легендарний революціонер театрального мистецтва, учень Крістіана Люпи – Ґжеґож Яжина приїздив до Києва, до театру імені Лесі Українки, задля перемовин щодо нового проєкту. Подробиць не розповімо – бо й самі в очікуванні. Все триматиметься в секреті до останнього (щоб не наврочити, певно).

Менше з тим, є гарна новина – журнал «Український театр» мав нагоду бути присутніми при розмові журналіста Віталія Портнікова та гостем столиці Ґжеґожем Яжиною в театрі Лесі Українки. Цей сюжет з’явиться в ефірі «Еспресо». Можливо, навіть з українськими субтитрами. Це важливо. Бо в оригіналі інтерв’ю було польською – без перекладу. Авторка ж цих рядків лиш почала вчити польську – онлайн і без реєстрації.

Втім, цих скромних знань вистачило, щоб вловити головні теми розмови. Те, що керівництво театру Лесі Українки запросило Ґжеґожа Яжину поставити на українській сцені виставу, є для режисера водночас викликом та великою відповідальністю. Він розповідав про свій перегляд вистави «Переклади» в театрі Лесі Українки – сказав, що це зовсім інша енергетика. І дуже важливо бути відкритим до іншого досвіду.

Європейський театр можна здивувати лише темами, які ніхто не очікує почути. Театр важливий, коли він дивує, вражає, застає глядачів зненацька.

Традиція та зміна традицій, відступ від класики може бути тільки на базі класики, розуміючи, що було позаду. Але й старою мовою говорити не можемо, треба бути готовими зробити крок у новому напрямі.

«Чому саме театр?» – спитав Віталій Портников.

Бо театр організовує спільноту медіально, соціально та комунікаційно. Ґжеґож Яжина вважає, що театр – це найсильніше з мистецтв у критичних ситуаціях. Так було в Польщі за комуністичних часів – костел та театр були важливі для порозуміння спільнот.

Звісно, говорили про війну в Україні. Можливо, тут ховалася й відповідь на головне інтригуюче запитання – що ж ставитиме знаменитий режисер у Києві. Бо в розмові згадувалася Троянська війна й було сказано, що пана Яжину цікавлять образи дівчат-троянок. Чи не замахнувся польський гість на «Іліаду» або на якийсь із сюжетів Троянської війни?

Що ж, почекаємо до 2025 року.

Фото зі сторінок театру у соцмережах