Одіссея Сержа Лифаря

У Музеї історії міста Києва 18 грудня відкривається виставка«Серж Лифар. Моя Одіссея із Києва до Києва», що приурочена до 120-річчя від дня народження Сержа Лифаря – киянина, легендарного артиста балету, видатного хореографа, педагога, теоретика танцю.

Як зазначила завідувачка «Музею Сержа Лифаря» Наталя Білоус, це перший спільний проєкт Музею історії міста Києва та Національного музею історії України — двох інституцій, у фондах яких зберігається й досліджується колекція, пов’язана із Сергієм Лифарем. Предмети з різних колекцій доповнюють одне одного й дозволяють створити цілісну виставкову розповідь.

Експозиція показує творчий та артистичний шлях Лифаря — його здобутки, складні періоди, коло спілкування, різні етапи творчості. Окрема увага приділена його зв’язкам з українським балетом. Відомо, що у 1964 році, під час перших гастролей балетної трупи теперішньої Національної опери України, Лифар активно спілкувався з київськими артистами, навіть пропонував одній із балерин залишитися за кордоном.

«Велися перемовини про те, щоб він міг поставити свої балети на київській сцені. Про це Лифар мріяв упродовж усього життя, адже саме в Києві він зробив свої перші кроки як артист і опановував мистецтво танцю. Тож у цьому є глибокий символізм: шлях починається в Києві й у Києві ж завершується. Подібно до Одіссея, Лифар повертається на свою батьківщину», — пояснює Наталя Білоус.

Куратори прагнули створити не лише біографічну, а й емоційно насичену виставку. Колекція містить унікальні експонати, пов’язані зі сценографією, театром, легендарними образами й речами, що супроводжували митця протягом життя. Серед них — знакові афіші, зокрема плакат Поля Колена 1935 року, який Лифар зберігав десятиліттями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Авангардна Україна»: театр, фешн і чорти

Експозиція побудована за біографічною хронологією: Київ — переїзд до Європи — Паризька опера — світові гастролі — повернення до Києва, 1960–70-ті роки, 1980-ті, а також період після здобуття незалежності України, коли відбувалися конкурси та події, пов’язані з його спадщиною.

Водночас організатори свідомо додали яскраві художні акценти, аби виставка була цікавою для широкої аудиторії — молоді, студентів, дітей. Серед таких акцентів — твори, пов’язані з Пабло Пікассо та балетом «Парад». Хоч вони й не напряму стосуються біографії Лифаря, але були частиною його особистої колекції й відображають мистецьке середовище епохи.

Колекція Лифаря ніколи не була «музейною» у класичному розумінні — це радше хаотичний всесвіт митця, де поруч з безцінними експонатами могли зберігатися цілком буденні речі. Сучасники згадували, що він постійно носив із собою нотатки, робив записи в кав’ярнях чи шукав документи у валізах і скринях у готелях. У цьому, на перший погляд, безладі й народжувалися джерела його творчості.

Окремий розділ експозиції присвячений родинній історії Лифаря. Уперше демонструються документи, що свідчать про заможність його родини на початку ХХ століття: будинки, земельні наділи, квартири в Києві, зокрема на Ірининській вулиці. Водночас у тій самій вітрині показано трагічний фінал цієї історії — лист дідуся 1934 року з проханням надіслати гроші, бо він змушений жебракувати.

Також на виставці представлені унікальні афіші різних періодів, малюнки французьких художників, світлини, архівні документи, зокрема з Ліонської опери. Вони свідчать про теплий прийом київської балетної трупи у Франції. Примітно, що у французьких документах трупа фігурує саме як Київська, а не радянська — і це ще раз підкреслює її українську ідентичність в очах Лифаря та європейської культурної спільноти.

Проєкт підготовлений філією Музею історії міста Києва «Музей Сержа Лифаря».

Кураторка: Наталя Білоус, завідувачка «Музею Сержа Лифаря»

Партнери: Національний музей історії України, Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря.

Проєкт реалізований за сприяння Вадима Краснопольського, директора БФ Хаб Культ ЮА.