Про що ця «Земля»

30 та 31 липня у Національному театрі імені Лесі Українки в Києві відбулася прем'єра вистави «Земля» за мотивами повісті Ольги Кобилянської у постановці Івана Уривського.

«Спробувала розібратися, про що для мене «Земля» Івана Уривського в театрі Лесі Українки, – пише театрознавиця Вікторія Котенок у відгуку на виставу. – Про землю як дім. Та на жаль цей дім у фіналі нагадує страшні фото зі стрічки новин зранку після чергового масового удару по Україні. Без вікон, без дверей... І без людей. Одні рами.

Про землю як країну. Бо саме її йде захищати Михайло на війну. «Бо що чоловік (людина) без землі (країни)?», – каже його батько. Без дому, без країни, без паспорта – ти ніхто і звуть тебе ніяк.

Про землю як владу. Боротьбу за цю владу, жагу і хіть до неї. Бо влада дає можливість закрити роти людям, дає можливість ними керувати, і щоб тебе поважали. Саме цього хоче Рахіра, яку всі з дитинства зневажають через кримінальне минуле батька. Тому хитра й далекоглядна вона спершу зваблює слабодухого Саву, потім як шекспірівська леді Макбет намовляє його прибрати конкурента – брата Михайла. Далі своїм залізним алібі «рятує» коханого від в'язниці й... починає міряти кроками СВОЮ землю як майбутня дружина єдиного спадкоємця. І з цього моменту їй плювати на коханого, фізично й душевно скаліченого, бо тепер вона на коні – влада/земля біля її ніг.

Тому для мене «Земля» Уривського не про доброго і працьовитого Михайла (Андрій Коваленко, Олександр Крючков), не про слабодухого неробу, гульвісу і братовбивцю Саву (Олександр Рудинський, Владислав Мелешко), не про нещасну закохану сирітку Анну (Марічка Хоменко, Катерина Школа), і навіть не про батьків (Анатолій Ященко, Олександра Єна; Сергій Детюк, Олена Стефанська), що добре ростили своїх синів і дбали про своє господарство, землю, урожай, дім.

Ця «Земля» про Рахіру (Марія Рудинська, Ольга Узун), у якої не було нічого, крім осуду й насмішок людей, а добилася вона всього, бо влада/земля тепер є заставою для її безхмарного майбутнього. І не дивно, що своєю хитрістю, самовпевненістю і жорстокістю Рахіра викликає асоціації з країною, назва якої починається на ту ж саму букву. Зовсім не випадково ця героїня, як ударна хвиля від потужного вибуху, виносить стіни й вікна у будинку, що став центральним елементом сценографії (сценограф – Петро Богомазов)».

Київська постановка створена у співпраці з Національним Каунаським театром у Литві. Іван Уривський разом зі сценографом Петром Богомазовим та художницею по костюмах Тетяною Овсійчук поставив в цьому театрі «Землю» (Žẽmė) на початку повномасштабної війни – у грудні 2022-го.

У виставі зіграли актори Каунаського театру – Вайдас Маршалка (Михайло), Саулюс Чючеліс (Сава), Мартина Гедвілайте (Рахіра), Агнєшка Равдо, Інга Мікутавічюте (Анна), Кестутіс Повілайтіс (батько), Аудроне Пашконіте (мати).

«Історія однієї сім’ї як мікромодель Всесвіту. Родинні конфлікти, драми, зрада й любов – вічні, адже супроводжують людство з початку його існування. Слово «земля» приховує безліч сенсів, і наша вистава – лише одна з можливих інтерпретацій», – цитують Івана Уривського на сайті театру Лесі Українки.