Пульс нерозважливої молодості

«Український театр» №3

#ГлобусУкраїни #TheGlobeOfUkraine

Запорізький театр юного глядача. «Не тільки про Гамлета» за п'єсою Вільяма Шекспіра. Прем'єра – 2004 рік. Режисер-постановник, сценографія – Геннадій Фортус. Клавдій – Олег Швець. Гертруда – Любов Фріган. Гамлет – Станіслав Шкляренко, Геннадій Широченко. Офелія – Марія Нестулій. Полоній – Віктор Гончаров. Гораціо – Юрій Драненко. Лаерт – Юрій Макаренко.

Епатажні шкіряні костюми, несподівані режисерські акценти й харизматичні актори зробили цю виставу подією запорізького театрального життя.

Ми любимо книги, в яких висловлено наші думки. Закохуємося в героїв і героїнь, в яких бачимо себе. Згадуємо вистави, які зачепили в нас щось дуже інтимне, про яке не скажеш абикому. Для мене вистава Геннадія Фортуса «Не тільки про Гамлета» була й залишається криком душі молодої людини, яка багато що розуміє і може, але не знаходить жодного способу пояснити це «дорослим». Гамлет Станіслава Шкляренка був саме таким: нервовим, рваним, може навіть гучним. Здається, мої старші друзі більш зацікавлено стежили за лінією статечного і мудрого Клавдія (Олег Швець). І саме так і замислив цю історію режисер, який у назві закцентував, що його вистава – не тільки про Гамлета або й геть не про нього.

Проте мої дев’ятнадцять упритул не помічали (або не зафіксували в пам’яті) переживань того солідного (і як на моє враження, нахабного) Клавдія. Ні, моя пам’ять всотала лише нервовий пульс нерозважливої молодості. І нехай так і буде. Нехай інші згадають про глибину образу Клавдія, про філігранну гру Любові Фріган – Гертруди, про оксамитові інтонації Полонія (Віктор Гончаров), про тонкощі всіх інших ролей і ліній, вибудуваних режисером. А мені залишиться напружена атмосфера, якою бриніла камерна сцена. І яскраве враження від стильних костюмів, що поєднали чорну шкіру з білими сорочками. І він – розшарпаний непослідовний Гамлет – з його пристрастю та незрозумілими більшості людей думками.

Наталія ІГНАТЬЄВА

Фото надані театром