Вода і вогонь

«Яго». Київський театр на Подолі. Постановка Віталія Малахова. Прем'єра – 1994 рік. Единбург.

Ця постановка відома в театральних колах як «Отелло в басейні» – стовідсоткова легенда, бо в Україні її так і не показали, хоча народжувалася вона саме тут – для знаменитого Единбурзького міжнародного театрального фестивалю. Втім, як згадує театральний критик Сергій Васильєв, у Києві зробили лише ескіз вистави. А остаточно все було придумано Малаховим та його артистами буквально за дві доби до прем'єри, що стала сенсацією Единбурзького фестивалю. Дія відбувалася справді в басейні. В ролі Дездемони – 16-літня Дарина Малахова, дочка режисера. Отелло (Володимир Кузнецов) був «білий», а Яго (Анатолій Хостікоєв) – навпаки, «кольоровий».

Найважче було не перетворити це на дешевий трюк

Віталій Малахов, в інтерв'ю Тому Моррісу, видання Independent, 29 серпня 1994 року:

«Я ніколи раніше не ставив виставу у басейні. Найважче було не перетворити це на дешевий трюк. Усі очікують побачити оголену Дездемону або Родріґо з Яго, які виконують синхронне плавання. Але це зовсім не так.

На початку ми використовували воду в кожній сцені. Потім прибрали її з усіх моментів, де вона не мала символічного значення для п’єси. Тепер ми залишили воду тільки там, де без неї не обійтися.

Репетиції почали в невеликому басейні в Києві. Спочатку басейн був порожнім, але атмосфера вже тоді здавалася мені тривожною. Є дві сцени, де Яго намагається втопити Отелло. Щоразу я хвилююся, бо Яго тримає Отелло під водою трохи довше, ніж минулого разу. Глядачі мають боятися в ці моменти – і це правильно.

Але мені страшніше, бо я не вмію плавати. Актори сильно мерзнуть, і я хвилювався, що вони можуть захворіти. У Володимира Кузнєцова, який грає Отелло, проблеми з легенями, і він погано реагує на хлор. Ми маємо змінювати костюми або використовувати рушники щоразу, як актори намокають. Але в одному з показів він випадково впав у воду і догравав майже всю виставу в мокрому одязі.

Усі актори скаржились на воду, але як тільки перед ними з’являється публіка – вони готові грати, навіть якби це була не вода, а вогонь».