V Фестиваль сучасної драми: про важке, смішне й потрібне

V Фестиваль сучасної драми відбувся у Києві 25–27 квітня. Організатор фестивалю – Національна спілка театральних діячів України, партнер – Театр драматургів.

Впродовж фестивалю відбулися читання творів таких драматургів: Ірини Гарець, Ольги Мацюпи, Юлії Гончар, Андрія Бондаренка, Людмили Тимошенко, Сергія Кулибишева, Тетяни Леонової, Стани Корунни, Олени Шамріної.

Над перфомативними читаннями працювали режисери: Давид Петросян, Кристина Шишкарьова, Ольга Турутя, Ігор Матіїв, Олена Ткачук, Михайло Урицький, Микола Бабин, Наталія Торжевська, Станіслав Савченко, Олена Шамріна.

Також відбувся круглий стіл «Комедія сьогодні – яка, для кого й навіщо».

Про підсумки фестивалю для «Українського театру» розповіли кураторка проєкту Ольга Байбак і кураторка «V Лабораторії драматургії НСТДУ: Комедія» драматургиня Лєна Лягушонкова.

Які головні підсумки Фестивалю сучасної драми: теми, тенденції, проблематика запропонованих творів?

– Ольга Байбак: Це був п’ятий Фестиваль сучасної драми, який проводить Спілка театральних діячів, і традиційно це були читання п’єс, які писалися на V Лабораторії драматургії. Темою Лабораторії ми визначили комедію, тобто ми просили наших учасників написати п’єсу саме в цьому жанрі і, власне, програму Лабораторії з кураторкою Лєною Лягушонковою розробляли таким чином, щоб якомога більше дати матеріалу про комічне – форми, засоби, прийоми. Але ми не обмежували наших учасників щодо тем. Як показали результати – все одно більшість творів так чи інакше торкалися теми війни. Але не тільки. Важливим для мене є текст Ольги Мацюпи «Чікі-пікі» – цікавий і за формою, і за темою. Він говорить про розлад харчової поведінки і його причини – психологічні та історичні, лукізм, нав’язування стереотипів. Це дуже смішний, але одночасно й гострий текст.

Сергій Кулибишев у своїй другій п’єсі «Поліандрія» знаходить, як на мене, вдалий прийом, як поговорити з глядачами про ставлення до людей з інвалідністю. А Андрій Бондаренко для своєї п’єси взяв за основу матеріали комісії з вивчення паранормальних явищ, яка діяла сто років тому – вийшла смішна, але дуже тонка, душевна й суголосна із сучасністю історія про прощання, вміння відпускати минуле, про любов і трохи про шахрайство.

Чи є вже попередні домовленості з конкретними театрами, які готові взяти презентовані п'єси?

– Ми вже знаємо, що п’єсу Андрія Бондаренка бере до репертуару Національний театр Марії Заньковецької, також Давид Петросян озвучив свою готовність працювати над п’єсою «Поліандрія» Сергія Кулибишева. Кристина Шишкарьова зробила не просто читання, а ескіз до вистави за п’єсою Юлії Гончар «Танець проти Мурени часу» і дуже хочеться, щоб ця робота була продовжена. А ще на фестивалі були керівники й режисери з різних театрів – Києва, Рівного, Черкас, Чернівців, тож сподіваємося, вони щось і собі пригледіли.

На що слід звернути увагу авторам та режисерам, коли вони працюють над та із сучасними текстами?

– Лєна Лягушонкова: Перше, на що варто звертати увагу авторам і режисерам – якщо ви працюєте над текстом чи виставою, де йдеться про якісь травматичні події чи темами, які можуть бути тригерами для інших, про це варто попереджати. І далі перед кожним показом вистави озвучувати це глядачам. Зазвичай це такі чутливі теми як катування, полон, військові дії, насильство. Але це можуть бути й менш очевидні в нашому суспільстві теми, як розлад харчової поведінки, булінг, цькування. Думаю, коли ти потрапляєш в коло цих тем, ти маєш бути з цим ознайомлений.

Друге, про що хочу зауважити. Якщо у 2022–2023 році у нас в більшості була якась загальна тема «війна – це погано», то зараз увага приділяється індивідуальним досвідам. І тут мені важливо, щоб жоден досвід не залишився непоміченим, бо лише зібравши докупи всю картину сучасності, ми та й наші нащадки зможуть робити висновок, якими були ці часи. Якщо одна тема подається добре, наприклад, тема чекання дружин, то ми можемо пропустити якісь інші, не менш важливі досвіди. І по-третє, війна, сучасні умови, документалістика – вона нічого не спише. І треба постійно працювати над собою, розвиватися і не використовувати болючі теми для спекулювання. Якщо ти пишеш на актуальні теми – це не виправдовує відсутність таланту.

Фото: Артем Галкін