Монолог принцеси, якій набридло мовчати

3 і 4 травня на сцені київського театру «Золоті ворота» прем’єра вистави «Бука» за п’єсою Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової. Постановку здійснила режисерка Таня Губрій, художник-постановник – Богдан Поліщук.

Це своєрідний стендап героїні на прізвисько «Бука» – дипломованої філософині, яка працює аніматоркою дитячих свят.

«Бука» відверто й іронічно говорить на різні теми, зокрема на ті, що досі залишаються табуйованими. Вона замислюється над своїм життям: чого досягла до 35 років, наскільки відповідає поширеним уявленням про «щасливу» та «успішну» жінку. І розуміє, що зовсім у них не вписується.

«Це історія про те, як усвідомити, що ти – крінж, і продовжувати ним залишатися», – каже Лєна Лягушонкова. Їй належить ідея п’єси.

Натхненням для авторок став комедійно-драматичний британський серіал «Флібег» («Погань») та моновистава Fleabag Фібі Воллер-Брідж. Але «Бука» звучить по-нашому: і смішно, й боляче, і чесно.

«Вирішили, що хочемо виставу про таку персонажку, але нашу, місцеву», – розповідає Катерина Пенькова.

Назву «Бука» трактують як людина, яка рідко усміхається.

У березні 2022-го п’єсу планував поставити Максим Голенко в Дикому театрі, але через повномасштабне вторгнення прем’єру скасували. Єдине сценічне втілення відбулося у польському Бидгощі. І от тепер – «Бука» повертається в Київ.

Режисерка Таня Губрій визначила жанр вистави як «монолог принцеси, якій набридло мовчати».

«Для мене це казка про дорослу дівчинку, яка продовжує вірити й шукати любов серед байдужого світу. Це історія про соціальні ролі, які жінки змушені грати, і про нав’язані, несправжні мрії, що здаються недосяжними. «Бука», як і кожна з нас, прагне бути почутою, прийнятою та знайти власний шлях до щастя», – каже Таня Губрій.

Вона наголошує, що казка тут – не втеча, а спосіб побачити реальність:

«Казка — це архетип, у якому ми впізнаємо себе з дитинства. Вона – про чорно-біле, про добро і зло, про перемогу любові. Але що стається, коли доросла жінка намагається втиснути себе в цю форму?» – ставить риторичне питання режисерка.

І додає, що «Бука» – це спроба розібратися, чому ми досі мислимо себе у «принцесних» категоріях: хто врятує, хто полюбить, хто дозволить бути. Формат казки дає можливість іронізувати, перебільшувати, гратися з символами – і водночас говорити про болючі, особисті теми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У театрі «Золоті ворота» – нова «Ковзанка»

У постановці діють акторки: Дар'я Ковбасюк, Христя Люба та Дар'я Пльондер.

«Ми давно працюємо разом із цими акторками – вони добре знають мене, а я – їх. А також я залучила до вистави студенток акторської майстерні Ірми Вітовської – Дар’ю Ковбасюк та Дар’ю Лисенко. На репетиціях ми іноді впадаємо в істеричний сміх – і дуже хочемо, щоб глядачі також змогли щиро посміятися й відчути себе частиною цієї вистави», – коментує Таня Губрій.

З твором драматургині Лєни Лягушонкової режисерка працює вдруге. Попередня робота – вистава «Кортес» у «Золотих воротах» – отримала найбільше нагород фестивалю-премії «Гра» у 2024 році. Зокрема відзнаки отримали режисерка та драматургиня.  

Лєна Лягушонкова – драматургиня, лауреатка European Drama Award 2022 та премії «Гра» 2024 у категорії «Найкращий драматург» за виставу «Кортес» (театр «Золоті ворота»). Її тексти ставлять на сценах в Україні та Європі. Одна з останніх прем'єр – «Чума» у Львівському театрі імені Заньковецької (режисерка Вероніка Літкевич).

Катерина Пенькова – драматургиня й сценаристка, співзасновниця Театру драматургів, з березня 2025 року – його художня керівниця. Лауреатка літературних і драматургічних конкурсів, її п’єси поставлені у театрах України, Польщі та Німеччини. У співавторстві з Лєною Лягушонковою створила п’єси «Чума» й «Бука». П’єса «Варвари цибулевої масті» увійшла до шортліста конкурсу в Ґдині (2025).

Таня Губрій – українська режисерка, яка працює в Україні та за кордоном. Співпрацює з театром «Золоті ворота», де поставила низку вистав («Кортес», M U D A K, «Бери од жизні всьо» та інші). Її роботи неодноразово номіновані на премії «Гра» та «Київська пектораль». У 2022–2024 роках створювала вистави в Німеччині, зокрема Verzerrte Realitäten, Romeo&Julia, Shevchenkoin da house, «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабусі». Була співорганізаторкою першого українського театрального фестивалю SoloWay в Мюнхені. Викладала в Київському університеті культури й Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв. Її творчість вирізняється сміливим підходом до сучасної драматургії та пошуком нових театральних форм.