20.12.2024
У театрі «Золоті ворота» – нова «Ковзанка»

Автор статті Ірина Буланенко
20 грудня в театрі «Золоті ворота» відбулася прем'єра вистави «Ковзанка». Режисер із Чернівців Дмитро Леончик поставив її за п'єсою литовської драматургині Лаури Сінтії Черняускайте. Жанр вистави – хвилювання на одну дію. У цьому зашифрована ідея: життя – це море, а на морі бувають високі хвилі.
Чотири подружні пари переживають кризи. Дружина Фелікса (Антон Соловей) – Лючя (Христина Люба) закохалася у працівника ковзанки (Артем Пльондер). Той має дружину (Дар’я Пльондер), яка дуже його ревнує. У неї немає на це причини – чоловік її любить, але їй потрібні докази, бо вона не вірить, що варта любові.


Фелікс кохається з жінкою (Інна Скорина-Калаба), яку зустрів випадково. Від цього йому стає ще гірше, бо він шукає близькості не тільки тілесної. А жінку, теж заміжню, влаштовує секс без зобов'язань.

Батько Фелікса (Юрій Кулініч) п'ять років прикутий до ліжка. За ним доглядає дружина (Віталіна Біблів). Їй складно, вона втомлена і дратівлива. Зраджує чоловікові. Син її за це ненавидить.

Несподівано поданий образ батька. Він виглядає, як велика скумбрія, а його ліжко – нагадує промисловий холодильник у супермаркеті (сценографія та костюми Богдан Поліщук). Він філософ чи навіть Бог – у християнстві риба є символом віри. У батька відмовили руки й ноги, він не встигає вчасно сказати рідним про природні потреби й ходить під себе. Але він оптимістичний, навіть щасливий. Знає про зради дружини – але не засуджує її.

Власне, без оцінок – риса усієї вистави. Тут немає хороших і поганих людей. Вони просто люди, які намагаються зрозуміти себе.
Стільці в залі розставлені в один ряд – по периметру. Тож сценою є уся протяжність залу й кожен глядач перебуває з акторами на відстані витягнутої руки – так, що Віталіна Біблів іноді зачіпає своїм парео. Це дає змогу в деталях роздивитися яскраві жіночі костюми – сукні, туфлі на шпильках, панчохи, підв'язки.
Крім великої риби у виставі зчитується й інші символи. Море, вода – це життя. Ковзанка – це замерзла вода, територія, де легко схибити, послизнутися, впасти. До речі, актори тут багато падають. І трохи матюкаються – це стало трендом сучасного мистецтва.
Батько вмирає, мати відчуває провину за те, що чекала його смерті. Однак «Ковзанка» залишає світле враження. Там є натяк, що щастя буває.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київська опера готує постановку про покоління 1990-х



