Драматургія кольору: чому виставка Анатолія Криволапа – більше, ніж живопис

«Вони можуть сперечатися між собою. А можуть бути байдужими одне до одного. А буває – мають стосунки, як закохані – і тоді світяться».

«Я робив усе ідеально. Але чим ідеальніше я робив – тим більше мене це дратувало. Потім стався перелом. Я зрозумів, що я – нуль. Бо я знаю, що треба зробити так – а щось усередині веде інакше. Ти працюєш над однією роботою. А потім, як щось на тебе «впаде», – за п’ять хвилин усе переробиш. Автоматично. Несвідомо. І в цю мить з’являється щось неймовірне, чого ти сам від себе не очікував».

«У голові виникав образ, я його переносив на полотно – а виходило зовсім інше. Я зрозумів, що це хвороба, яку треба перемогти. Почав робити варіанти. Один зробив – наче добре. Але ще щось хочеться. Ще один. І так по 10–20 варіантів. Треба сказати так, щоб було остаточно й точно».

Так актор міг розповідати про «хімію» між партнерами на сцені. Або режисер, що ділиться досвідом – як з'явилася та чи інша режисерська знахідка. Ці слова могли описувати пошуки ідеальної форми сценографа чи драматурга. Та вони належать Анатолію Криволапу – одному з найвідоміших українських художників сучасності.

7 травня в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові до 80-річчя Анатолія Криволапа відкривається виставковий проєкт «Першообрази», створений спільно з Музеєм авангарду.

Експозиція пропонує поглянути на творчість митця крізь ідею первинного образу – того, що передує формі, але визначає її внутрішню сутність. На виставці представлені нефігуративні живописні роботи Криволапа різних періодів, а також ікони, створені під час розпису храму в селі Липівка Київської області.

Окремою частиною проєкту стане мультимедійний проєкт «Храм», присвячений наслідкам обстрілу церкви Покрова Пресвятої Богородиці в Липівці під час окупації Київщини 2022 року.

Як зазначає куратор проєкту Юрій Комельков, «Першообрази» – це діалог між створенням і руйнацією, видимим і внутрішнім. Ці роботи осмислюють витривалість образу, здатного трансформуватися, але не зникати.

Роботи Криволапа мають внутрішню драматургію. А самого художника називають «режисером кольору». Він довгий час досліджував гармонізацію кольорів: який має бути основ­ним, який – акцентним, а який – підкорятися іншим. Під час щоденних експериментів робив записи у щоденнику – так вивів формулу кольору. За цією формулою, наприклад, червоний може бути й веселим, і трагічним, і сьогоденним, пише журнал Royal Design.

Анатолій Криволап народився у Яготині на Київщині. Освіту здобув у Київському художньому інституті – нині це Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури. Ще на початку він обрав напрям мистецьких пошуків. У середині 1980-х у його творчості з’являються перші абстрактні образи, що згодом визначили його як одного з ключових представників українського нефігуративного живопису.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Авангардна Україна»: театр, фешн і чорти

На початку 1990-х Криволап став співзасновником художньої групи «Живописний заповідник» разом із Тіберієм Сільваші, Олександром Животковим, Марком Гейком і Миколою Кривенком. Ця група мала значний вплив на формування сучасного українського мистецтва.

З кінця 1980 років його роботи активно експонуються. Художника відзначають за особливу роботу з кольором, емоційну насиченість і живописний темперамент.

Роботи Криволапа двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному артринку. 2012-го художник отримав Шевченківську премію. А торік – державну нагороду «Національна легенда України» за внесок у розвиток українського мистецтва та культурної спадщини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Концептуальне відтворення світу: хто задавав тон в українському театральному авангарді

Окремим етапом у творчості Криволапа стало звернення до іконопису. У 2014–2026 роках разом із монументалістом Ігорем Ступаченком він працює над розписом храму в Липівці, поєднуючи традиційні іконографічні сюжети з сучасною художньою мовою. Саме цей досвід став важливою частиною «Першообразів».

Виставка у Львові триватиме з 7 травня до 14 червня 2026 року.

Десять років тому, 2016-го, художник Анатолій Криволап, композитор і музикант Дмитро Шуров та хореограф Раду Поклітару створили мультимедійний проєкт «Танок пензлів», у якому з'єдналися три види мистецтва: живопис, музика й танець.

У матеріалі використані цитати з інтерв'ю Анатолія Криволапа виданню «Вечірній Київ».