«Я тричі збирався йти з цієї ролі»: Григорій Бакланов про закулісся «Пітьми»

Вистава «Я бачу, що вас цікавить пітьма» режисера Максима Голенка продовжує тур українськими містами. Перша частина гастролей відбулася у лютому-березні. В Києві тоді «Пітьма» зібрала вісім аншлагів у Жовтневому палаці (нині – МЦКМ).

Виконавець головної ролі Григорій Бакланов у програмі «Станція Театральна» зізнався: гастрольний графік був виснажливим:

«Ти приїжджаєш, поїв, репетиція. Паралельно ставлять світло на кожну сцену, музику налаштовують. Проганяємо виставу, граємо її. Вечеря. Автобус – і ти вже в наступному місті».

Ми вибрали найцікавіші фрагменти цієї розмови.

Про «адову» атмосферу

Перша вистава в Жовтневому була особлива. Ми не знали, що в залі буде «адова» температура – 8-9 градусів.

Підготовка цієї версії стала для всіх травматичним досвідом. Більшість акторів щойно вводилися, при тому, що вся вистава – це жорстка партитура. Вона тримається десь на акторі, десь на світлі, десь на музиці. Ти звикаєш до одного саунду, і тут бемц! – він інший, створюється інший акцент. Ти не встигаєш перелаштуватися.

Плюс – масштаб. Дві тисячі людей у Жовтневому проти 800 людей у театрі Заньковецької. Декорації, які робилися під львівську сцену, тут розтягували й пристосовували. Це було шоково, але поступово ми призвичаїлися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сад гріхів крізь промінь надії: «Я бачу, вас цікавить пітьма»

Про співпрацю з Голенком

Я зіграв у виставі «Чума» Вероніки Літкевич у театр Заньковецької. Так ближче познайомився з Максимом Голенком, він бачив мою роботу. Якось питає: «Ти читав «Пітьму»? Почитай». Я зацікавився. Процес роботи над виставою вже запускався. Для мене було важливо, що сюжет завершується не пітьмою, а світлом. В іншому випадку я не знаю, чи зміг би брати в цьому участь.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Люди їдуть під дронами, щоб побачити виставу»

Про три спроби піти

Я тричі збирався йти з цієї ролі. Казав Максиму Голенку: вибачте, я не знаю, що я тут роблю. Для чого я вам тут зараз? Він створює простір: тут потрібен такий акцент, тут такий момент, усе, йдемо далі. А я: «Почекайте, а що мені грати?»

Максим – той режисер, де ти спочатку маєш пропрацювати свою концепцію, знати, про що ти розказуватимеш цю роль, і відвоювати її. Для мене прикладом у цьому є Юрій Хвостенко (грає у постановці театру Заньковецької. – УТ). Він створив малюнок Харитона. І під час репетиції казав: «ні, я тут рухатись не буду. Це не той персонаж, який має бігати. Він головний серед цих трьох. Тому я стоятиму й командуватиму. Не буду метушитися». Юрій виборював своє бачення.

Про голосові для коханої

Книгу я дочитав, причому вголос. Коли був удома, дівчині своїй начитував – так одразу бачиш картинки. А зі Львова голосові записував. «Доброї ночі, кохана. Розділ 17». І погнали. Тепер у неї в телефоні є така аудіокнига.

Тож п'єсу я знав. І, мені здається, цим дратував Максима, він кричав: «Заберіть у Гриші книгу!» Бо я весь час казав: чекайте, така фраза означає оце, давайте тут розширимо». Так намагаєшся тримати весь роман у голові, трошки їдеш дахом, але мені подобається.

Про «м'язи» вистави

Ілларіон Павлюк сказав: «Я буду дуже розчарований, якщо ви просто поставите цю книгу, а не зробите власне прочитання». Я подумав, який він крутий. Він дивився нас у Львові й Києві. Казав, що вона нарощує «м'язи». І що тепер персонажі Суботи й Андрія Гайстера для нього сприймаються по-іншому.

Про вайб різних сцен

Після Львова у нас було три чи чотири дні, щоб випустити «Пітьму» в «Дикому театрі». Це зовсім інша сцена, інший майданчик. Максим Голенко створює історію, яка розповідається усіма засобами – грою акторів, світлом, музикою, декорацією. Якщо вона стискається, як на Сцені 6 – це вже інше дійство. Так само з Жовтневим. На гастролях кожна сцена дає інший вайб. І ти вчишся щоразу.

Про відчуття провалу і сльози

Мене розірвало в якийсь момент на виставі в «Дикому». У мене був зрив. Мені кажуть, що після вистави треба провести аукціон. А я не можу. Мені соромно. Здається, що це повний провал.

Пам'ятаю, в антракті прийшов Максим. Каже: «Гриша, все добре йде. Розумію, такі умови, але в цих умовах – все окей». Та я не вірю. Мізансцена не прозвучала – нема того сенсу, який був закладений. То про що ми тоді граємо? Жартами рятуватися не хочеться. Не в цьому романі.

Пам'ятаю, друга дія, я лежу і в мене течуть сльози. Піднімаюся й думаю: а де ще можна поплакати? Отут я й буду ридати. І ти цей ресурс своєї повної апатії інтегруєш в героя, використовуєш, щоб рухатися далі.

Про негативні коментарі у соцмережах

Я покладаюся тільки на свої відчуття. Мені не важливо, що і хто каже. Хоча коментарі, відгуки – корисні. Особливо, негативні. Я завжди питаю, що було погано, що не сподобалося, що не зрозуміло. Бо що добре, я і так знаю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 14 міст і кабріолет: «Я бачу, вас цікавить пітьма» їде в тур Україною

Побачити «Пітьму» можна у таких містах:

◻️24 квітня – Вінниця, театр імені Садовського

◻️25 квітня – Біла Церква, ПК «Росава»

◻️27 квітня – Дніпро, театр опери та балету

◻️29 квітня – Одеса, театр музкомедії імені Водяного

◻️1 травня – Київ, МЦКМ (Жовтневий палац)

◻️2 травня – Київ, МЦКМ (Жовтневий палац)

◻️5 травня – Житомир, драмтеатр імені Кочерги

Вистава «Я бачу, вас цікавить пітьма», створена в копродукції Національного театру імені Марії Заньковецької у Львові та київського «Дикого театру».

Нині існує вже чотири версії «Пітьми» – львівська, київська камерна, гастрольна й версія для Жовтневого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я ніде не почуваюся так безпечно, як у театрі»: Ярослава Кравченко про трансформації «Дикого» і про театральне життя країни