Театр, де бував Петлюра і не тільки

Згідно з Кантом, шлях у майбутнє завжди лежить через минуле. За радянськими календарями вважалося, що Вінницький музично-драматичний театр імені Садовського утворений 1933 року. Насправді він старший на понад два десятиліття. Минулої осені йому виповнилось 115 років.

Науковці дослідили історію театру Садовського. З'явилися видання «Вінницький театр у свічаді історії (1910–1940)» Лариси Семенко та Олександра Логінова, «Музична Вінниця» Наталії Кушки, готується до друку книга «Діалог в ім'я майбутнього» Світлани Фицайло та Василя Неволова. Під час цих досліджень були знайдені архівні документи, що підтверджували справжню дату народження Вінницького театру. Серед них – Постанова міської управи №61 від 8 жовтня 1910 року про завершення будівництва театру в листопаді того ж року. А також – документи про призначення адміністратором театру Сергія Бородіна й формування постійної трупи у вересні-жовтні 1910-го та про призначення диригентом Антона Гуммеля й формування постійного оркестру, склад якого відповідає симфонічному.

А вже в листопаді 1910 року журнал «Театр и искусство» повідомляв про склад постійної трупи Вінницького театру та амплуа акторів, на сторінках видання було вміщене фото акторської трупи в день відкриття театру.

У середмісті Вінниці з'явилася не просто будівля, а храм Мельпомени у стилі модерн архітектора Григорія Артинова. 21 листопада 1910 року о 13 годині відбулося освячення споруди. Серед присутніх – міська влада у повному складі.

Вінницький театр розпочинає роботу виставою «Затоплений дзвін» за п’єсою Гергарта Гауптмана. Перша творча керівниця – Тетяна Лентовська (Едвардс, у дівоцтві – Ухтомська). Довгий час візитівкою театру була опера Дж.Верді «Аїда».

Перегорнемо деякі сторінки з історії театру.

1920–1923 – тут працює драматичний театр імені Франка, створений Гнатом Юрою.

У травні 1920-го театр відвідав головний отаман Армії УНР Симон Петлюра.

1928–1940 – запрошення другої пересувної опери. Відкриття театру опери та балету (Семен Бутовський).

1940 – театр реорганізовано на музично-драматичний.

1941– 1944 – театр працює під німецькою окупацією.

1946 – 1948 – відновлення приміщення театру (архітектор Дмитро Чорновіл).

13 листопада 1948 року – Ізмаїльський театр об'єднано з Вінницьким. Очільник – Федір Верещагін. Цей легендарний режисер працював тут до 1986-го. Його творча енергетика була вражаючою.

1957 – театр названий на честь Миколи Садовського. 

1986 – 2016 – художнім керівником театру був актор, драматург, режисер Віталій Селезньов. Він віддав 55 років служіння цьому театрові, був ініціатором створення театрального відділення на базі фахового училища імені Леонтовича.

Жовтень 2008 року – відкриття музею театру.

Від 2016 року головною режисеркою театру є Таїса Славінська, а директором – Іван Педорук.

У театрі вистави йдуть на основній та малій сценах – оперети, рок-опери, драми та комедії, трагіфарси та детективи, казки та story of revenge. Відбуваються екскурсії. У співпраці з радіо «Місто над Бугом» виходить передача «Театральна кав’ярня».

Реалізовуємо проєкт «Запровадження послуги аудіоопису для осіб з порушенням зору» за підтримки УКФ «Культура без бар'єрів». Третій рік співпрацюємо з місцевим Українським товариством сліпих.

Попри сирени та блекаути театр живе: створюємо прем’єри, беремо участь у фестивалях; обмінюємося виставами з колегами з регіональних театрів; здійснили двотижневий промотур Німеччиною з виставою KVITKA. Волонтеримо. Зцілюємо поранені душі мистецтвом, тоді як наші колеги тримають зброю на фронті.

Світлана ФИЦАЙЛО

Фото з архіву театру