З чого зшито шедеври

На початку лютого в Новому театрі на Печерську відбулася прем'єра треш-комедії «ShitДевр» за мотивами п’єси японського драматурга Кокі Мітані «Академія сміху». У цій п'єсі, як відомо, все будується на протистоянні двох персонажів, Автора та Цензора.

Першого грає Денис Мартинов (він також і постановник вистави), а другого Руслан Сокольник.

Отже, Автор-Мартинов пише легковажні тексти, адаптуючи класику Шекспіра під комерційні запити. Весь у чорному, з пір'ям на плечах, немов крук. Його пластика дуже гостра та нарочита. Йому не терпиться якомога швидше скласти іспит перед Цензором і взятися до постановки п'єси.

А от Цензор-Сокольник – суворий представник системи влади, який вимагає від пересічних текстів справжньої глибини й сенсів. Він агресивно налаштований щодо легковажного Автора, бере під сумнів все сказане й написане ним. Здається, цей Цензор давно є заручником гнилої системи, якій служить. Тільки виходу з неї не бачить.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янгол у темних водах Стіксу

Протягом вистави цензурування перетворюється на своєрідну «творчу колаборацію», де зануда Цензор стає співавтором задуму. Чи не найцікавіше у виставі – її особлива інтерактивність. Дія народжується тут і зараз, а глядач є повноцінним співучасником цього процесу. Постановка ніби ділиться на дві частини. Перша належить власне суперечкам Автора і Цензора. А от у другій актори виходять з образів – і тоді дія перетворюється на театральний капусник чи відкриту репетицію. Оце справді цікаве видовище. Як-от сцена, де Руслан Сокольник удає з себе великого актора, читаючи чек із супермаркету, неначе то сонети Шекспіра. Актор це робить блискуче. Заворожуючий хрипкий шепіт, диявольська іронія, скульптурна поза – він у білій шовковій сорочці, возсідає на стільці, з високо піднятою головою. А його партнер Денис Мартинов легко підхоплює той розкішно-іронічний стьоб і наглядно класифікує усі можливі театральні штампи. 

Подібні речі, та ще й талановито зроблені, публіка готова дивитися без кінця. При тім вистава ставить перед нами насправді серйозні питання про те, де проходить межа між комерційним і справжнім мистецтвом. І висміює саму природу сучасного театру. Словом, це видовище для тих, хто любить інтелектуальний гумор.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Новий випуск «Українського театру» №4: про живий процес, ризик і дім

Фото надані театром