Divadelná Nitra: від «дитини свободи» до нової енергії

Міжнародний фестиваль Divadelná Nitra (Словаччина, Нітра) цьогоріч має певну трансформацію. Програма Divadelná Nitra зазвичай зосереджена на актуальних сценічних практиках, соціально й політично чутливих темах, а також на діалозі між театром і громадянським суспільством. Окрім показів вистав, фестиваль включає дискусії, лекції, професійні зустрічі та освітні формати для митців і критиків. Зокрема, в рамках фестивалю проходить резиденція для театральних (V4@Theatre Critics Residency), де брали участь представники України.Цьогорічний 35-йг, ювілейний фестиваль Divadelná Nitra пов’язаний зі зміною на посаді директорки Асоціації Divadelná Nitra, яка також виконує статутні функції директорки однойменного міжнародного фестивалю Даріни Карової. Ії змінює Анна Шимончічова. Від волонтерського досвіду в 2014-му до PhD з культури, від продюсування словацьких прем’єр до європейських мереж — Анна втілює ту саму цінність, яку будувала Даріна Карова: фестиваль як простір свободи, критичного мислення та солідарності.

Спеціально для «Українського театру» Даріна Карова і Анна Шимончічова розповіли про набутий досвід, сьогодення та майбутнє Divadelná Nitra: від «дитини свободи» до ювілейного 35-го випуску.

Даріна Карова, засновниця та директорка (1992–2025) Міжнародного фестивалю Divadelná Nitra, нині голова однойменної асоціації.

Як би ви описали траєкторію Divadelná Nitra від її заснування до сьогодення, і як еволюціонувала місія фестивалю протягом років?

-Divadelná Nitra народилася як «дитина свободи». Після 1989 року відкрилися вікна й двері до світу, принісши свободу пересування, думки, вираження та зібрання. У той час міжнародні фестивалі з’явилися в кількох країнах Центральної та Східної Європи, наприклад Kontakt у Торуні (Польща), Divadlo в Пльзені (Чехія) та інші. Divadelná Nitra зберігає цю свободу вже десятиліттями — свободу програмування, свободу вибору партнерів і свободу комунікації.

Відносно швидко після заснування в 1992 році фестиваль здобув репутацію як вдома, так і за кордоном. Однак його доля одночасно зазнавала впливу політичних потрясінь наступних років. Попри політично чи економічно несприятливі періоди — а для недержавної, неприбуткової організації в Словаччині це завжди було важко — нам удалося зберегти якість програми, професійну організацію та незалежне існування. Ми пережили політичні переслідування від націоналізму 1990-х, фінансову кризу 2008 року, різке зростання витрат після вступу до єврозони, падіння доходів під час переходу на нову грантову систему Ради зі справ мистецтв Словаччини та глобальну пандемію. Сподіваюся, ми переживемо й нинішній період, який дуже несприятливий для неурядових організацій.

Спочатку ми просували концепцію культурного обміну між Сходом і Заходом, оскільки насамперед ми європейський фестиваль. За 34 роки в основній програмі ми представили майже 500 постановок із понад 30 європейських країн. Пізніше мета фестивалю закріпилася як міжнародна платформа для зустрічей, презентації мистецтва та розвитку критичного мислення. Це також призвело до значних міжнародних співпраць, копродукцій, резиденцій та освітніх програм. На жаль, через недостатні фінансові ресурси ми більше не можемо дозволити собі запрошувати дорожчі постановки, великих режисерів чи таку кількість окремих гостей-спостерігачів. Це залишається предметом багатьох аналізів щодо потенціалу ресурсів для культури в Словаччині.

Які елементи інституції ви вважаєте ключовою спадщиною для нової команди?

-Частиною ДНК Divadelná Nitra є чітка позиція щодо сучасних політичних, культурних, соціальних, екологічних та інших питань. Ця позиція — і пов’язане з нею світосприйняття організаторів та запрошених митців — завжди відображається в темі фестивалю, яка змінюється щороку. Драматургія програми слідує цій темі. Займати позицію вимагає відкритості розуму, вільного духу, сміливості та громадянської залученості.

Ми також давно займаємося питаннями культурної політики. У постійно змінюваному суспільстві це життєво важливо для впливу на умови, необхідні для сталості організацій на кшталт нашої. Для драматургії та створення програми фестивалю ключовими є здатність надихатися, надихати оточення та ініціювати співпрацю. Від самого початку Divadelná Nitra також пишається своїм «дослідницьким» характером; ми прагнемо привозити нові імена творців, нові теми та нові тенденції. Кілька режисерів, які виступали в Нітрі як «висхідні зірки», одразу стали зірками світового театру — наприклад, Кшиштоф Варліковський, Ґжеґож Яжина та інші.

На вашу думку, яку роль відіграють фестивалі такого типу у формуванні громадського та міжнародного діалогу?

-Перед тим, як заснувати Divadelná Nitra, я понад 15 років працювала драматургинею в досить успішному Театрі Андрея Баґара в Нітрі. Однак можливість створювати простір для міжнародного протистояння нетрадиційних творчих методів і сміливих ідей — привозити найкращі роботи з більш-менш відомих культур до вітчизняної аудиторії — це захоплююче; це справді місія. Разом із супровідною програмою для широкої публіки на міських вулицях я колись називала це «святом мистецтва».

Хоча для критиків чи любителів театру вже не є логістично чи фінансово важко поїхати до Відня чи Берліна на топові постановки відомих режисерів, атмосфера спільного переживання виняткової сценічної роботи чи зустрічі й дискусії з творцями — незамінна. Зрештою, ми пропонуємо це студентам культурних дисциплін через різні проєкти, і це також одна з переваг для волонтерів, які допомагають організовувати фестиваль від самого початку. «Емпатія — ділення та віддавання» було темою однієї з редакцій Divadelná Nitra.

Як би ви оцінили свою співпрацю з українськими митцями та колективами? Які враження ви винесли з цих зустрічей?

- Багато людей у Словаччині визнають, що зацікавилися Україною лише після анексії Криму Росією чи під час Євромайдану. Однак справжнє «відкриття України» з геополітичної та культурної перспективи в Словаччині почалося лише після російського вторгнення в лютому 2022 року. Це відбувалося у формі базової інформації та дискусій у медіа щодо чисельності населення, природного та культурного багатства, історії, а також через громадянські акції підтримки, включно зі зборами коштів і поїздками активістів та репортерів у зони конфлікту. Але насамперед це сталося через пряму комунікацію з мешканцями України, які почали жити серед нас.

Divadelná Nitra представила чудові постановки українських митців (Сашко Брама, Dakh Daughters) зокрема в 2015, 2016, 2022 та 2023 роках. Крім того, з 2022 року ми додали великий супровідний захід під назвою «День для України», де презентували сценічні читання нових п’єс, документальні фільми, дискусії та виступи місцевих українських митців. Усі ці події викликали сильні емоції в аудиторії та посилили почуття солідарності.

Презентації продовжаться в 2026 році у співпраці з кількома партнерами в Україні. Це найменше, що ми можемо зробити для країни, яка так близько до нас, але водночас така далека.

Магістр Анна Шимончічова, PhD, директорка Асоціації Divadelná Nitra та Міжнародного театрального фестивалю Divadelná Nitra

Які пріоритети ви ставите на найближчі роки після зміни керівництва?

-По суті, можу сказати, що команда фестивалю вже виконала свій перший пріоритет: повернення фестивалю до його початкового вересневого слоту. Останні два роки (не зовсім за нашим власним вибором) подія відбувалася в червні. Хоча ця дата безумовно мала свої переваги, вересень значно сприятливіший для нас у довгостроковій перспективі. Це повернення не було б можливим без згоди нового керівництва Театру Андрея Баґара в Нітрі, яким я хочу подякувати тут.

Концепція фестивалю на найближчий період означає повернення до коренів — коренів, які стають дедалі актуальнішими в сьогоднішньому суспільстві, що зазнало впливу недавніх соціально-економічних криз. Ми плануємо продовжувати розвивати громадянський вимір фестивалю. Для нас завжди було суттєво не лише презентувати художні твори, а й організовувати позатеатральні активності, які відповідають на фундаментальні соціальні виклики, що стоять перед Європою, Словаччиною, Нітрою та її околицями.

Крім того, ми хочемо зміцнити позицію Divadelná Nitra як продюсера та копродюсера як на національному, так і на міжнародному рівні. Минулого року ми копродюсували три прем’єри словацьких незалежних театрів, а в 2026 році додасться ще дві. У міжнародному контексті підтримка нових робіт насамперед пов’язана зі зміцненням нашої позиції в європейських проєктах і мережах.

Усі ці цілі мають зійтися в драматургічній лінії, яку ми зараз називаємо «Острови свободи». Її мета — з’єднати та підтримати роботу митців, чия свобода творчості була обмежена через втручання тих, хто при владі, — чи то творці, змушені до вигнання, ті, хто живе в зонах конфлікту, чи ті, хто постраждав від інших форм системного втручання.

Як тема «Добрий предок» вплине на вашу програму — чи варто очікувати кураторських змін, нових форматів чи посиленої взаємодії з молодшою аудиторією?

-«Добрий предок» — це радше відправна точка й відсилання до однойменної книги соціального філософа Романа Крзнаріка. Фактичний підзаголовок фестивалю, ймовірно, звучатиме трохи інакше. Основна ідея полягає в тому, що ми хочемо зосередитися на постановках і активностях, які досліджують, який світ ми залишаємо наступним поколінням. Природно, у цьому контексті на передній план виходить тема відповідальної поведінки щодо нашої планети та її екосистем. Однак нас однаково цікавлять цінності, моделі поведінки, питання цифрового сліду та культурної пам’яті.

Цього року точно не буде фундаментальних змін у структурі основної програми. Поряд із надихаючими європейськими роботами ми хочемо надати простір вітчизняним творцям. Однак у довгостроковій перспективі ми прагнемо приділити більшу увагу робочій програмі, призначеній як для професіоналів, так і для студентів мистецтва, арт-теорії та гуманітарних наук.

Як ви плануєте підтримувати міжнародну видимість фестивалю, зокрема в регіоні Центральної та Східної Європи?

-Частина потенціалу безумовно лежить у згаданих європейських мережах. Я також можу уявити покращену співпрацю з культурними інститутами різних країн, представленими в Словаччині. Понад те, наша амбіція — підтримувати зв’язки з іноземними експертами та критичну рефлексію фестивалю. Через поєднання факторів міжнародна рефлексія нашого фестивалю в останні роки була насамперед пов’язана з проєктом V4@Theatre Critics Residency. На мою думку, це чудовий проєкт, до якого ми хочемо додати нову цінність у майбутньому.

Чи матиме фестиваль цього року фокус на Україні, чи буде включено український проєкт у програму?

-Протягом 34 редакцій ми представили п’ять робіт українських ансамблів і театрів. Першою була «Кармен» у постановці Андрія Жолдака в 1998 році.

Цього року ми маємо презентувати постановку одного з найпомітніших київських театрів. На цей момент, однак, я не можу підтвердити назву театру чи постановки. Аналогічно, наш проект V4@Theatre Critics Residency відкритий для нових українських партнерів/можливостей співпраці. Інформація про проєкт буде опублікована наприкінці квітня – на початку травня (більше на www.nitrafest.sk). Наша амбіція на найближчі роки — розвивати програму для відвідувачів, і ми хотіли б запросити театральних професіоналів з України приєднатися до неї. Україна також знову буде представлена в супровідній програмі.

Які форми співпраці з українською професійною спільнотою ви розглядаєте — мистецькі, дослідницькі чи освітні?

-Я по суті вже описала це в попередніх питаннях. У довгостроковій перспективі ми також відкриті до співпраці в рамках більших копродукційних проєктів, які зараз перебувають на стадії підготовки.

Про фестиваль
Міжнародний театральний фестиваль Divadelná Nitra вже три з половиною десятиліття формує культурний простір країни і цього буде 35-й ювілейний випуск. Фестиваль відбудеться з 25 по 30 вересня 2026 року.

Divadelná Nitra є водночас національною вітриною та авторитетною європейською подією, а також унікальною платформою, яка вже 35 років вибудовує міжнародну репутацію словацької культури.

Засновниця та багаторічна очільниця фестивалю Даріна Карова завершила свою каденцію. Її наступницею стала Анна Шимончічова, яка, згідно з рішенням правління Асоціації, обійняла посаду 1 вересня 2025 року.

Згадуючи шлях фестивалю від моменту його заснування, Даріна Карова зазначає: «Ідея створення міжнародного театрального фестивалю у Словаччині народилася символічно навесні 1990 року — в час, коли вікна й двері у світ були відчинені. Реалізувати цю концепцію мені вдалося восени 1992-го. Фестиваль дуже швидко здобув визнання як у країні, так і за її межами. Протягом 34 років якість програми, професійність організації та незалежність фестивалю зберігалися, попри політично й економічно надзвичайно складні періоди. Недержавним і неприбутковим інституціям у Словаччині завжди було непросто».

Історія нової директорки віддзеркалює саму логіку розвитку фестивалю та його здатність формувати нові покоління фахівців.

Анна Шимончічова є представницею нового покоління культурних менеджерів, вихованих Асоціацією. Її професійний шлях у структурах Divadelná Nitra є показовим: від волонтерки під час навчання культурології в Нітранському університеті — до ключової управлінської позиції.

Після призначення офіс-менеджеркою вона поступово зросла до заступниці директорки, зосередившись насамперед на стратегічному управлінні проєктами. Вона координувала престижні міжнародні співпраці, зокрема Be SpectACTive!, керувала підготовкою та реалізацією головної фестивальної програми, а також долучалася до створення й управління культурного центру bod.K7. У межах докторських студій Анна досліджувала фестивалі як сучасну форму святкування, їхні соціокультурні ефекти та взаємодію з культурною спадщиною. У 2020–2022 роках вона також входила до підготовчої команди заявки міста Нітра на здобуття статусу Європейської столиці культури 2026.