14.12.2025
«Якщо не можеш закінчити ремонт, треба його припинити»
«Три швидких і модних в цьому сезоні перукарки». Драма Максима Курочкіна у постановці Станіслава Мойсеєва, створена минулого року в межах проєкту «Семантичний щит». А 3 жовтня 2025-го її прем'єра відбулася у Молодому театрі. У ролях: Дмитро Чернов, Валерія Ходос, Наталка Кобізька, Ірина Ткаченко, Дар'я Легейда, Сергій Калантай, Наталія Ярошенко, Богдан Буйлук, Ігор Чебан.

Говорити, рефлексувати, роздягатись на сцені, на останньому нерві виголошувати щось потойбічне або, знімаючи напругу справжніх почуттів, без кінця матюкатись….Провалюватись у безнадію, вʼяло шукати смисли й не шукати їх зовсім: у рамках текстів-замальовок, де не може бути відповідей ні на одне питання (та власне їх ніхто й не ставить), не можна закінчити виставу, її можна тільки припинити… Але картина повної безнадії складається дуже виразна. Попри повну відсутність класичних складових драматургії.
Вʼяло шукати смисли й не шукати їх зовсім
Герой-військовий намагається зрозуміти, чому все так безнадійно. Війна програна: про це немає в тексті, сюжеті, бо наш герой, його рефлексії існують не в реальному, а примарному світі. Розмови з персонажами цього світу – наче спалахи видінь, тому несподівано починаються і так само несподівано закінчуються. Без прозрінь, роздумів, спілкування, вчинків, будь-якої побутової, психологічної, жанрової логіки сценічного існування. І тоді за контрастом якими ж пронизливими стають слова, а за ними думки, які раптом прориваються крізь фантасмагорію сценічного дійства! І тоді стає моторошно від усвідомлення того, що не може бути героєм людина з незрозумілими цінностями, яка тільки й уміє проголошувати слова-наміри. Як не зможе перемогти країна, де всеперемагаючим є самоствердження і пристосуванство, без натяку на коріння й позицію.
Чому все так безнадійно
Отаку страшну історію розповіли мені Курочкін із Мойсеєвим.
Чи воно мені наснилось?!?
Ольга Гуєвська

















