«Авангардна Україна»: театр, фешн і чорти

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України 6 листопада відкрилася  виставка «Авангардна Україна». Цей проєкт не просто експонує раритети 1920-х — він перетворює український авангард на дзеркало сьогодення, де ідеї експерименту стають ресурсом для мислення в умовах гібридних протистоянь.

У центрі експозиції — театральний авангард як простір радикального пошуку. Тут зібрані роботи Костя Єлеви, бойчукістів з Межигірського осередку, Анатоля Петрицького, Олександра Хвостенко-Хвостова та Вадима Меллера. Ці автори втілювали українську культурну ідентичність у напруженому полі між традицією, інновацією та спротивом тоталітаризму.

«Більше ста років ми доводили й стверджували, що найкращий авангард — це наш, український. І сьогодні, у межах проєкту «Авангард. 100 років АРМУ», який очолив, ініціював і зробив усе можливе, щоб цей фестиваль авангардного мистецтва відбувся, Юрій Комельков запросив і наш музей до участі. Він не лише людина театру, він — справжній авангардист. І, сподіваюся, пан Юрій не образиться, якщо скажу, що наш Музей театрального мистецтва — це перший авангардний музей, адже він задумувався як всеукраїнський театральний музей, і на його початках стояли саме авангардисти. Це Лесь Курбас, а також митці Мистецького обʼєднання «Березіль» — Меллер, Петрицький та інші. До речі, багато їхніх робіт представлено й тут», — зазначила на відкритті директорка музею Ірина Дробот.

А директор Музею Авангарду Юрій Комельков поділився історією боротьби за визнання українського авангарду:

«Безперечно, Музей театрального мистецтва володіє однією з найбільших у світі колекцій авангардного мистецтва, зокрема театрального. А щодо робіт Анатоля Петрицького — то, мабуть, це найбільша колекція у світі. Це моя друга любов — після Музею авангарду, який я створив. Та, власне, це вже частина мого життя. Я розкажу деякі речі, можливо, про які ви не знаєте. От в цьому приміщенні колись приїжджав директор Центру Помпіду. Тоді він сказав: «Якщо в мене в Центрі Помпіду була колекція музею театрального музею, то центр Помпіду став самим відвідуваним музеєм у світі». Оце він сказав мені особисто».

Співкуратор виставки Сергій Руденко розповів про концепцію виставки.

«Я бачив, що на початку всі уважно читали текст. І це правильно — усі тексти варто прочитати. Але я би порадив зробити інакше: сфотографуйте цей текст, пройдіться по виставці, а вже вдома, перечитуючи його, відрефлексуйте те, що побачили. Ключова ідея така: у ході досліджень ми з’ясували, що архітектоніка України — це вертеп. У ньому, як ви знаєте, є три складові: сакральна, світська й інфернальна — тобто пекельна. На виставці ви побачите Межигірський вертеп, у якому сакральна частина поступово зникає, і відбувається змішання сакрального та пекельного. Це дуже важливо для розуміння сучасності. Тому не дивуйтеся — чортів тут багато. Ви, мабуть, пам’ятаєте, як одного міністра внутрішніх справ називали «чортом». Але це не езотерика — це про українську ідею. Це про проникнення з «пекла» сил, які викликають дезорганізацію, хаос. Тож зверніть на це увагу».

Далі він звертає увагу на тому, як образи трансформуються і набувають акуальних сенсів у сценографів.

«Ця виставка має форсайтний характер, — пояснює Сергій Руденко. — Ми намагагаємося через спадщину заглянути в майбутнє. Це дуже важливо, бо часто доводиться чути, що бойчукізм не належить до авангарду, мовляв, у ньому занадто багато звернень до традиції. Але особливість українського авангарду саме в тому, що спадщина стає джерелом нового розуміння. Ось, зверніть увагу на цю стіну — вона якраз ілюструє, наскільки важливою є спадщина. Тут — «Вій» Гоголя. Ми зазвичай сприймаємо цей твір буквально, але у сценографії Петрицького все поставлено так, як це треба розуміти: Бог-отець — це не релігійна складова, а символ сумніву, усвідомлення того, що ти не всевладний. Це — частина процесу пізнання. Якщо Хома Брут зможе це зрозуміти, він, як Вій, почне ясно бачити очевидне. А бачити те, чого інші не помічають, — найскладніше. Якщо це станеться — ми вийдемо на інший рівень «вертепу», космічний, і українці, можливо, навіть колонізують Марс. Якщо ж ні — головного героя чекає смерть. Це твір про те, що, піднімаючись над натовпом, ти залишаєшся самотнім, без шляху назад. Тому у Гоголя Хома Брут зрештою гине. У наступному залі, де представлена курбасівська частина, ця тема продовжується. Ми маємо навчитися бути суб’єктами — тоді зможемо утворити справжню спільноту».

Дослідниця сценічного авангарду, кураторка виставки Тетяна Руденко розповіла, що на виставці представлені справжні сценічні костюми, які, наприклад, Анатоль Петрицький зробив ще у 1921 році. Також вона додала, що зараз індустрія моди актуалізує українську спадщину.

«Мені дуже приємно, що зараз ми активно співпрацюємо з різними музеями, а також — уже не вперше — з українським модним брендом ByMi. Сьогодні серед нас є його представники — Аліна та Дмитро. Це надзвичайно цікава співпраця, адже їхні дизайнери щоразу пропонують несподівані рішення. Їхній підхід не зводиться лише до прямого «перенесення» Петрицького на одяг — це осмислення його стилю у сучасній моді. Вони запустили колекцію «Анатоль Петрицький», і постійно її розвивають, додаючи нові моделі. Наприклад, на основі одного з ескізів Петрицького для «Камінного господаря» вони створили оригінальний аксесуар — щось на зразок балаклави, але у витонченій, жіночій інтерпретації. Її можна носити як маску або як декоративний елемент. Ми навіть поєднали цей аксесуар із автентичним костюмом — це, звісно, смілива ідея, але саме так можна показати, як сучасний дизайн взаємодіє з класичним театральним авангардом», — зазначила Тетяна Руденко.

Виставка «Авангардна Україна» триватиме до 5 січня 2026 року.

«Давайте разом подумаємо й сплануємо подальші кроки, щоб нас почули й щоб наш музей отримав статус національного», — резюмувала директорка музею Ірина Дробот.

Також Юлій Комельков анонсував фестиваль Авангарду з 20 листопада на новій локації — вулиця Липська, 16, де пам презентують проєкт «Авангард. АРМУ. Історія», присвячений 100-річчю Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ) — найбільшої авангардної організації світу за кількістю митців».