«Ґалісія» у театрі Франка: світова прем’єра Річарда Максвелла

З 22 по 25 серпня на експериментальній сцені Національного театру імені Івана Франка відбулася світова прем’єра вистави «Ґалісія», нової п’єси американського драматурга і режисера Річарда Максвелла. Постановку створено на замовлення «Фактури 10» — ініціативи RIBBON International під кураторством Марти Кузьми. Київ став першим містом, де глядачі побачили цю роботу.

«Ґалісія» продовжує історію, розпочату у знаменитій драмі Федеріко Ґарсія Лорки «Дім Бернарди Альби» (1936). Максвелл переносить героїв у нову реальність після трагедії Адели, розмірковуючи над тим, чи війна — це завжди щось зовнішнє, чи вона може жити всередині самого дому, у родинних стосунках і боротьбі за владу.

«Я побачив у Лорки паралелі з тим, що відбувається в Україні. Хотів уявити, що буде з героями після фіналу оригінальної драми. Для мене важливо не дати готову відповідь, а поставити запитання перед глядачем. Чи мати любить дітей, чи радше владу над ними? Це питання і про наш час», — говорить Річард Максвелл.

У роботі над виставою Максвелл використав досвід березневого воркшопу «Театр для початківців» у театрі Франка. Частину акторів він обрав звідти, решту — через відкритий кастинг у співпраці з Baby Prod. В результаті на сцені зібралася команда з одинадцяти виконавців — від професіоналів до тих, хто вперше вийшов на театральний майданчик.

Особливістю постановки стало й просторове рішення: спеціально для «Ґалісії» у театрі Франка було облаштовано новий майданчик — експериментальну сцену, яка стане майбутньою «Сценою під химерами».

У «Ґалісії» відчувається поєднання документальності й поетики. Режисер пояснює: «У першій ремарці «Дому Бернарди Альби» Лорка пише, що п’єсу треба бачити як фотографічний документ. Я довго думав, що це означає у час війни. Що таке фотографія — доказ чи мистецтво? Ця невизначеність і визначила початок моєї вистави». Саме тому вистава починається зі старих фотографій.

Сцена — відкритий простір з білими стінами, які окреслюють життєві межі родини, але досить умовні. Розгортається історія стосунків між владною матір'ю з її доньками вже після самогубства наймолодшої доньки. Гіпертрофована любов з елементами маніпуляцій через вербальні й емоційні важелі, по суті, руйнує родину.

«У процесі написання я весь час відчував діалог між будівлями — статичними, нерухомими — і людським бажанням, яке завжди живе й неспокійне. Ця напруга для мене стала суттю вистави», — зазначає Максвелл.

Річард Максвелл приїхав до Києва 4 серпня, а вже 22-го відбулася перша зустріч із глядачем — рекордно короткі терміни для створення масштабної прем’єри. Попереду у вистави, за словами режисера, може бути подорож в інші міста, але все залежатиме від ресурсів і можливостей.

Акторський склад: Ксенія Бойченко, Оксана Брюховецька, Анке Кристодореску, Дмитро Кращенко, Богдана-Валерія Корнієнко, Аліна Лянга, Євгенія Нестерова, Марія Нощенко, Яна Поцелуй, Оксана Саболдаш, Наташа Ходос, Хіляль Тюфекчіоглу.

Команда:

• драматург і режисер — Річард Максвелл (New York City Players)
• сценографія та освітлення — архітектурне бюро «Форма» (Ірина Мірошникова та Олексій Петров)
• художня керівниця та кураторка проєкту — Марта Кузьма («Фактура 10»).