Тамара Трунова у новій виставі звертається до ідей Юнга

«Робота з тінню» стане продовженням Halt'у

Восени у Київському театрі на лівому березі Дніпра вийде нова постановка Тамари Трунової «Робота з тінню». Про це режисерка розповіла на презентації третього номера журналу «Український театр», присвяченого українській шекспіріані:

«Сподіваюсь, у кінці жовтня – на початку листопада вийде моя нова вистава «Робота з тінню», яка знову працює з темою Гамлета. Не-Гамлет продовжується», – сказала вона.

Світова прем'єра «Роботи з тінню» відбулася в кінці червня на міжнародному міждисциплінарному фестивалі Performing Exiles, організованому Berliner Festspiele. Вона створена в партнерстві театру на лівому березі та німецького Berliner Festspiele, за підтримки Goethe-Institut.

Постановка у форматі devised theatre. Це коли виставу створюють колективно, всією творчою командою, а не за готовою п’єсою. Тобто сценічна робота формується не з тексту, а з ідеї або теми. У цьому випадку – з тем про відповідальність, пам’ять, зникнення, тінь особистості.

У такому ж форматі спільного творення і ще одна режисерська робота Тамари Трунової – Ha*l*t (це Hamlet, з якого забрали «me» – мене. Вистава про виставу, яку зірвала велика війна. – УТ).    

«Мені здалося, що цей метод – devised theatre – для мене не вичерпався на Halt'і, хотілось продовжити, – розповіла Тамара Трунова в інтерв'ю «Українській правді. Життя».

За словами режисерки, вона обмірковувала проєкт із робочою назвою Women in Progress. І дійшла висновку, що він у якомусь сенсі може стати сіквелом до Halt'у:

«Якщо співпрацювати з акторами, які були задіяні в Halt'і, ми можемо спробувати поспостерігати й осмислити зміни, які з нами сталися. Я захоплююсь Карлом Юнгом і відштовхнулась від тіні (за Юнгом, тінь — це темна частина особистості, яку ми намагаємося не помічати, але яка продовжує впливати на нашу поведінку, рішення й стосунки. Робота з тінню — важливий етап самопізнання: лише визнаючи й інтегруючи її, людина може стати цілісною. – УТ). А потім почала думати, що таке тінь у принципі й на якій території вона може виникнути», – пояснює Тамара Трунова.

Каже, зрозуміла, що її цікавить тема зникнення: суб’єкту, країни, культури, авторства, персонажа, партнерства.

«Протягом місяця ми вісім чи дев'ять разів зустрічалися з акторами і я, маючи передструктуру, давала їм завдання, ми говорили на різні теми, все це записувалось на диктофон. У підсумку – склалось у п’єсу. Потім я на два тижні відмовилася від будь-якого життя: писала вдень і вночі. І ми почали репетиції».

Як писав сайт театру, на репетиціях було багато дискусій — про політику, що стискає, про час, що стискається. Обговорювали фільми, занурювалися в дослідження.

Тож у Берліні відбулася світова прем'єра «Роботи з тінню». Виставу грали українською мовою, з німецькими та англійськими субтитрами.

У ній взяли участь Марина Клімова, Костянтин Корецький, Володимир Кравчук, Ірина Лазер, Ірина Мак, Олександр Соколов, Олег Стефан, Ірина Ткаченко. Спеціальний гість – боєць 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ Микола Граднов-Савицький.

До лютого 2022-го він був театральним режисером та актором. З початком великої війни доєднався до Сил оборони, а згодом перевівся до бригади «Азов». В березні 2024-го ворожий КАБ влучив у позицію, де перебував Микола з побратимами. Внаслідок складного поранення йому ампутували обидві ноги вище колін. До червня 2025-го Микола проходив реабілітацію в Superhumans Center.

«Я ветеран війни Росії проти України. Раніше був режисером театру – мріяв ставити вистави. Війна поставила мене на лінію бойового зіткнення. А потім – на протези. Але я досі думаю про театр як про місце, де можна скласти уламки й рештки у ймовірне ціле», – говорить у виставі Микола.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тамара Трунова поставила оперу «Місяць»

«Вистава «Робота з тінню» – це спроба української режисерки Тамари Трунової та її акторського колективу віднайти себе в новій реальності й водночас критично її осмислити: що є справжнім у цій новій дійсності, позначеній російською агресією? Постановка свідомо ставить під питання образ незламності українців. Режисерка прагне витягти беззаперечне право жити й залишатися собою з-під нав’язаної політичної та історичної упередженості – бодай до наступного ракетного удару.

«Робота з тінню» пропонує бачення нової, суперечливої реальності – зовсім не такої, якою її звикла уявляти європейська публіка у виставах з України. Перед загрозою знищення і всупереч їй – вистава триває», – йдеться на сайті Berliner Festspiele.

На ютуб-каналі театру на лівому березі опублікували відеокадри Софія Олексенко з репетицій у Німеччині.  

«Робота з тінню» української режисерки Тамари Трунової – це спроба представити та висвітлити тему відсутності. Спочатку планувалося, що ця сценічна робота буде зосереджена на темі війни та фемінізму. Згодом Тамара Трунова розширила фокус: чи йдеться про зникнення цілої країни? Чи буде роль цієї країни зведено лише до ролі жертви? Що і хто є темною стороною, і чому вона постійно нас переслідує? Чи має тінь голос? Як довго вона існуватиме після зникнення об’єкта, суб’єкта чи країни? Разом з акторами режисерка створює постановку на основі досвіду життя та роботи в Україні та Європі», – зазначають на сайті німецького театру Ballhaus Ost.

Музика – гурт Mavka. Відеопроєкція – Руслан Березовий. Костюми – Дарина Татарова. Рухи – Антон Вахліовський. Звук – Анастасія Хижняк. Помічниця режисерки – Наталія Дуброва. Менеджерка проєкту – Катерина Янюк.

Київська версія вистави «Робота з тінню» матиме інші форму, тривалість і драматургію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ha*l*t, вистава про виставу, яка не відбулася, і відбулася знову