Theater Hunter Talks – інноваційний аудіоподкаст про театральну фотографію та людей, які її створюють

Авторка проєкту Христина Король – театрознавиця, театральна фотографка, незалежна театральна оглядачка, студентка магістратури за спеціальністю «Театрознавство» у Львівському національному університеті імені Івана Франка – давно виношувала ідею заснувати аудіоподкаст, який дозволив би акумулювати та задокументувати зібрану нею інформацію про українську театральну фотографію. А також стимулювати громадський інтерес до цієї частини культури. Нині її мрія стає реальністю.

Проєкт отримав грант від програми Per Forma від Kyiv Contemporary Music Days у партнерстві з Performing Arts Fund NL, за підтримки Міністерства освіти, культури й науки Нідерландів. Партнер подкасту – America House Lviv та America House Kyiv, які надають технічну підтримку в записі подкастів.

Попереду – багато роботи. За успіх Theater Hunter Talks щиро вболіваємо, адже це справа важлива, необхідна для культури, її популяризації та самоусвідомлення. А відтак публікуємо розлогішу інформацію про те, як зароджувалася ідея проєкту, окреслюємо коло питань, що хвилюють Христину Король, і які вона не боїться артикулювати.

Фотографії українських театрів є на сайтах, у соцмережах, у медіа, на афішах та в театральних архівах. Але за цими знімками не завжди видно людей, які їх створюють. Часто навіть не задумуємося про авторів цих світлин – театральних фотографів: хто вони, як прийшли до цієї роботи, чому фотографують театр, як працюють із театрами та якою бачать власну професію.

Христина почала задавати собі такі питання, здобувши власний досвід театрального фотографа: навчаючись на театрознавстві у ЛНУ імені Франка, почала співпрацювати з львівським незалежним Театром «ОКО» (десь із березня 2021). Згодом працювала фотографкою фестивалю «Золотий лев», знімкувала вистави більшості театрів Львова, співпрацювала з Одеським театром імені Василька. Сьогодні в її архіві – близько 200 вистав із різних міст країни, зокрема вистав, які фотографувала на театральних фестивалях. Вона зізнається, що цей досвід поступово став для неї способом досліджувати театр.

Фотографія стала способом досліджувати театр

Христині хотілося не лише публікувати свої фотографії, а й писати театрально-критичні тексти про вистави й фестивалі. Так з’явився авторський блог Theater Hunter. До речі, його назва теж виникла з фотографії. Точніше, з метафори американської дослідниці фотографії Сьюзен Зонтаґ про фотографа як мисливця. Відтак українська фотографка і театрознавиця позиціонує себе як театральну мисливицю – людину, яка ходить театрами, дивиться, спостерігає, фотографує, а потім розповідає про побачене.

У 2024 році за підтримки викладачів і студентів кафедри театрознавства та акторської майстерності Христині вдалося створити першу авторську виставку театральної фотографії «Динаміка миті» у холі факультету культури й мистецтв ЛНУ, яку підтримав Благодійний фонд імені Майї Гарбузюк (там були представлені фотографії з вистав театрів Львова, Одеси, Києва та з фестивалю «Золотий лев»). У 2025-му її роботи взяли участь у виставковому проєкті «Театральний костюм на сцені, за лаштунками та в об’єктиві» в межах Львівського міжнародного квадрієнале сценографії.

Важливо зазначити, що театрознавча освіта дає фотографині якісні переваги в її практичній діяльності: знаючи театральний контекст, розуміючи режисерські рішення, вона помічає деталі й акценти, закладені у виставі, та по-іншому фіксує їх на фото. А з іншого боку, практична робота в театрі дала Христині Король можливість усвідомити, наскільки багато теоретичних питань існує навколо театральної фотографії. Так визріла ідея писати про це курсову роботу.

У своєму дослідженні Христина спілкувалась із сучасними театральними фотографами, щиро дивуючись, наскільки мало про них інформації, як і про цю творчу сферу загалом.

Фотографія є одним із важливих візуальних джерел для історії театру. Коли ми цікавимося театром минулого, світлини допомагають зрозуміти, як виглядали сцена, костюми, актори, сценографія, окремі вистави та театральне середовище загалом. Досліджуючи історію театральної фотографії, Христина усвідомлювала, що знімки, які створюються сьогодні, через десятки років матимуть таке саме значення для дослідників нашої культури.

Але чи буде через десятки років зрозуміло, хто їх зробив, якщо сьогодні не задокументувати усе належним чином?

Також дослідницю дивувало, навіть обурювало, що театральну фотографію часто сприймають насамперед як промоційний матеріал. Фото потрібне театру, щоб показати виставу в соцмережах, на сайті, у медіа. Але на цьому її роль не закінчується. Фотографія може мати історичну цінність, а іноді й мистецьку. Фотограф, який працює в театрі, не просто фіксує роботу режисера, сценографа, акторів, художників по костюмах та всієї команди, яка створила виставу. Він також є автором, який через фотографію показує те, що відбувається на сцені, і створює власне бачення.

Чи можемо ми говорити про театральну фотографію як окремий вид?

При цьому багато майстрів, які регулярно фотографують театр, навіть не позиціонують себе як театральні фотографи. Вони можуть називати себе репортажними фотографами, фотохудожниками або просто фотографами.

Христина сформулювала й методологічне питання: чи можемо ми говорити про театральну фотографію як про окремий вид – як говоримо про стріт-фотографію, фешн-фотографію чи інші напрями? І сама ж на нього відповідає: можемо!

Поступово ця тема виходила за межі вузького дослідження. У 2025 році Христина взяла участь у публічній дискусії «Діалоги на канапі» в межах фестивалю «Золоті оплески Буковини», розповідаючи про театральну фотографію як інструмент збереження історії. Того ж року в межах Львівського міжнародного квадрієнале сценографії дослідниця організувала публічну дискусію «Театральна фотографія: мистецтво чи репортаж?» (учасники – театральні фотографи Христина Король, Артур Бузенко, Анастасія Хлібник і Дарія Бедернічек, PR-фахівчиня Віра Полянська; модераторка – театрознавиця Олександра Шутова). Говорили не тільки про те, як фотограф приходить у професію, або де проходить межа між мистецтвом і репортажем. Розмова вийшла на питання авторського права, цінності фотографії, взаємодії фотографа з театром та авторства.

Наприклад, не всі театри зазначають автора фотографії. Є медіа й платформи, які можуть використовувати знімки, вказуючи, що це знімок театру, але не називаючи фотографа. І тоді виникає питання: якщо фотографія є авторським твором, чому автор часто залишається невидимим?

Ще одним важливим досвідом став круглий стіл «Театральна фотографія: мистецтво фіксувати миті мистецтва», що відбувся торік за участі кафедри театрознавства Харківського університету мистецтв імені Котляревського, Навчальної лабораторії історії театру та інших учасників театрального й фотографічного середовища. До нього долучилися театральні фотохудожники з Харкова, Києва, Львова, Рівного та Одеси. І знову стало зрозуміло: людей, які працюють із театральною фотографією, значно більше, ніж може здаватися, просто вони поки що недостатньо помітні як окрема професійна спільнота.

«Для мене це питання ще й про спільноту. Я одна з театральних фотографок і розумію, наскільки важливо мати коло колег, з якими можна говорити про професійні проблеми, обмінюватися досвідом і просто знати, що ти не самотня у цьому колі творчих проблем. На прикладі інших мистецьких та фотографічних спільнот можна побачити, наскільки важливою є така взаємодія. Мені хотілося б, щоб поступово така спільнота формувалася і навколо театральної фотографії», – наголошує Христина Король.

Theater Hunter Talks

Так виник Theater Hunter Talks – перший український подкаст, присвячений театральній фотографії. Але це подкаст не лише про фотографів. Христина планує говорити з людьми, дотичними до фотографії та до процесів, пов’язаних із її існуванням у театрі. Це можуть бути театральні фотографи, театрознавці, історики мистецтва, представники театрів, люди, які працюють з архівами, авторським та інтелектуальним правом, комунікаціями, театральними медіа.

Христина Король анонсує:

«Мені цікаво говорити про те, що відбувається навколо фотографії: як театр працює зі своїм архівом, кому належать знімки, як зазначається авторство, як фотографи співпрацюють із театрами, як фотографія потрапляє в медіа, що відбувається з нею через кілька років після прем’єри».

Водночас дослідниця обіцяє не перетворювати Theater Hunter Talks на серію лекцій чи освітній курс. Їй важливо, щоб це були живі, неформальні розмови, у центрі яких залишається людина: її історії, досвід, професійні рішення, сумніви, випадки з роботи. Саме тому вона обрала формат подкасту. Це досить легкий інструмент для сприйняття інформації та знайомства з людиною, її думками, досвідом і особистими кейсами. Так слухач зможе не просто отримати певну інформацію про театральну фотографію, а й познайомитися з людьми, які працюють у цій сфері.

Фотографії, що залишаться після нас

Для Христини Король питання архівування сьогодні не менш важливе, ніж питання авторства. Адже більшість сучасних театральних фотографій існує лише в електронному форматі. Вони зберігаються на сайтах, у соцмережах, на цифрових носіях. Але чи можемо ми бути впевненими, що цього достатньо, щоб через кілька десятків років дослідник міг знайти фотографію, зрозуміти, хто її зробив, яку виставу вона фіксує і чому цей кадр важливий?

Досліджуючи театральні світлини з минулого, часто неможливо встановити авторство. Є лише кілька відомих фотографів, чиї імена збереглися, але ж насправді людей, які фотографували театр, було набагато більше.

Фотографи документують український театр таким, яким він є в цей конкретний історичний період

На жаль, існує цілком реальна небезпека, що наші сучасні фотознімки – без належного оформлення й паспортизації – можуть опинитися у подібній ситуації.

Особливо зараз, під час війни, фотографи документують український театр таким, яким він є в цей конкретний історичний період. Через багато років ці знімки можуть стати джерелом для дослідників, а можуть і не стати. Тому важливо вже зараз думати про те, як ці матеріали зберігати, описувати та пов’язувати з конкретними авторами й виставами.

Христина Король підкреслює, що проєкт Theater Hunter Talks стимулюватиме українські театри думати про створення і належне впорядкування власних архівів. У цьому плані показовим є досвід проєкту Open Kurbas, що показує, наскільки великим може бути систематизований і доступний дослідникам театральний архів.

Це важливо не тільки для фотографів. Це важливо для самих театрів, які сьогодні створюють власну історію.

Далі – більше історій

Авторка проєкту Theater Hunter Talks обіцяє збільшувати кількість гостей і поступово зафіксувати якомога більше історій людей, які працюють із театральною фотографією або дотичні до неї. Їй важливо фіксувати саме особистості. Не тільки фотографії, які вони створили, а й те, хто ці люди, як вони прийшли в театр, як працюють, як міркують про свою професію. Таким чином примножуючи фактографічний, теоретичний, джерельний матеріал, на основі якого в Україні нарешті систематично почнуть з’являтися монографічні дослідження, науково-популярні книжки та інші видання про театральних фотографів. 

Водночас сама тема театральної фотографії має багато можливостей для розвитку. Можуть з’являтися конкурсні програми, open call’и, фестивалі, виставки. Театральна фотографія може ставати окремою частиною програм фотографічних фестивалів. Подкаст Христини Король якраз і покликаний робити її помітнішою не лише всередині театрального середовища, а й у фотографічному, дослідницькому, інформаційному та медійному полях.

«Я хочу, щоб театральних фотографів нарешті почали бачити не тільки як людей, які технічно створюють матеріал для промоції вистави, а як авторів-митців, чиї роботи зберігають історію українського театру. Theater Hunter Talks – ще одна сходинка в цій роботі. І я сподіваюся, що з часом навколо цих розмов виникатимуть нові проєкти, дослідження, виставки та ініціативи, які допоможуть побачити театральну фотографію як важливу частину сучасного українського театру», – ділиться Христина Король.

Звісно, окреслений дослідницею та театральною фотографкою масштаб роботи значно перевищує вузькі рамки одного сезону подкасту, фінансованого програмою. Тому вболіваємо за успіх цього проєкту. І за можливість його продовження за підтримки інших грантових програм, нових партнерів і розширення кола однодумців.

Інформацію про подкаст, нові епізоди та додатковий контент із розмов можна буде знайти на сторінках Theater Hunter в Instagram та Facebook.

Роман ЛАВРЕНТІЙ