«Між світом і душею»: у Києві покажуть радикальну виставу за методом Сузукі

Незалежний київський Театр бентеги презентує фізичну виставу-монолог «Між світом і душею». Покази відбудуться 11 та 12 червня 2026 року в індустріальному просторі Collider на вулиці Кирилівській, 60. Команда проєкту попереджає: показів у столиці більше не буде. 

Назва вистави відсилає до однойменного вірша Василя Стуса – поета, дисидента, номінанта на Нобелівську премію з літератури 1985 року. Він загинув у карцері того ж року за обставин, що вважаються умисним вбивством.

«Між світом і душею виріс мур.

Тож грайся в хованки, аби не розпізнали

Тебе крізь товщу спогадів змертвілих,

думок отерплих і крижин чуття».

Основою постановки режисера Павла Коваля стали листи Стуса до дружини Валентини, написані на клаптиках цигаркових пачок у таборі.

«Коли ми читали листи Стуса з табору – нас вразило не те, що він страждав. Нас вразило, що він жив. Писав вірші. Думав про дружину. Злився. Жартував. Тримався. Ця вистава – про те, як живуть», – каже Павло Коваль.

Вистава пропонує фізичне дослідження стану людини, у якої відібрали все, але яка не зламалася.

Головну роль у моновиставі виконує актор Антон Старостін. Його підготовка включала тижні інтенсивних тілесних тренінгів за системою японського режисера Тадаші Сузукі, яка вважається однією з найвимогливіших у сучасному театрі. На відміну від класичного психологічного театру, актор за методом Сузукі не зображує біль чи виснаження, а перебуває в цьому стані фізично. А глядач стає безпосереднім свідком дійства, чує кожен подих, відчуває кожну паузу.

Сценографія вистави лаконічна, створена з розрахунком на гастрольний потенціал. У просторі лише дві дерев’яні дошки – звичайний будматеріал. Протягом вистави актор переставляє, піднімає, носить їх, перетворюючи на ґрати, на клітку, на хрест.

«Українське суспільство живе у стані колективного виснаження. Але майже ніхто не говорить, що відбувається з людиною, коли вона залишається наодинці із собою після пережитого. Саме з цим працює вистава», – розповідає режисер Павло Коваль.

Вибір майданчика Collider – концептуальний для Театру бентеги, який працює з альтернативною архітектурою. У сайт-специфічній постановці людина вписується в простір, а бетонна текстура та акустика будівлі стають частиною художньої мови.

86-річний Тадаші Сузукі – японський авангардний театральний режисер, письменник і філософ. Свою систему акторського тренінгу розробив у 1970-х на основі традиційного японського театру – но, кабукі та бунраку. Тренінг за Сузукі є надзвичайно вимогливим фізично – такий собі «театральний спецназ». Його мета – через виснаження тіла звільнити справжній голос і енергію актора, щоб на сцені він не грав, а проживав текст кожним м'язом.