Драматургія кольору: чому виставка Анатолія Криволапа – більше, ніж живопис

«Вони можуть сперечатися між собою. А можуть бути байдужими одне до одного. А буває – мають стосунки, як закохані – і тоді світяться».

«Я робив усе ідеально. Але чим ідеальніше я робив – тим більше мене це дратувало. Потім стався перелом. Я зрозумів, що я – нуль. Бо я знаю, що треба зробити так – а щось усередині веде інакше. Ти працюєш над однією роботою. А потім, як щось на тебе «впаде», – за п’ять хвилин усе переробиш. Автоматично. Несвідомо. І в цю мить з’являється щось неймовірне, чого ти сам від себе не очікував».

«У голові виникав образ, я його переносив на полотно – а виходило зовсім інше. Я зрозумів, що це хвороба, яку треба перемогти. Почав робити варіанти. Один зробив – наче добре. Але ще щось хочеться. Ще один. І так по 10–20 варіантів. Треба сказати так, щоб було остаточно й точно».

Так міг казати актор про «хімію» між партнерами на сцені. Або режисер, який ділиться досвідом, як з'явилася його режисерська знахідка. Ці слова могли описувати пошуки ідеальної форми сценографа чи драматурга. Та вони належать Анатолію Криволапу – одному з найвідоміших українських художників сучасності.

7 травня в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові до 80-річчя Анатолія Криволапа відкривається виставковий проєкт «Першообрази», створений спільно з Музеєм авангарду.

Експозиція пропонує поглянути на творчість митця крізь ідею первинного образу – того, що передує формі, але визначає її внутрішню сутність. На виставці представлені нефігуративні живописні роботи Криволапа різних періодів, а також ікони, створені під час розпису храму в селі Липівка Київської області.

Окремою частиною проєкту стане мультимедійний проєкт «Храм», присвячений наслідкам обстрілу церкви Покрова Пресвятої Богородиці в Липівці під час окупації Київщини 2022 року.

Як зазначає куратор проєкту Юрій Комельков, «Першообрази» – це діалог між створенням і руйнацією, видимим і внутрішнім. Ці роботи осмислюють витривалість образу, здатного трансформуватися, але не зникати.

Роботи Криволапа мають внутрішню драматургію. А самого художника називають «режисером кольору». Він довгий час досліджував гармонізацію кольорів: який має бути основ­ним, який – акцентним, а який – підкорятися іншим. Під час щоденних експериментів робив записи у щоденнику – так вивів формулу кольору. За цією формулою, наприклад, червоний може бути й веселим, і трагічним, і сьогоденним, пише журнал Royal Design.

Анатолій Криволап народився у Яготині на Київщині. Освіту здобув у Київському художньому інституті – нині це Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури. Ще на початку він обрав напрям мистецьких пошуків. У середині 1980-х у його творчості з’являються перші абстрактні образи, що згодом визначили його як одного з ключових представників українського нефігуративного живопису.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Авангардна Україна»: театр, фешн і чорти

На початку 1990-х Криволап став співзасновником художньої групи «Живописний заповідник» разом із Тіберієм Сільваші, Олександром Животковим, Марком Гейком і Миколою Кривенком. Ця група мала значний вплив на формування сучасного українського мистецтва.

З кінця 1980 років його роботи активно експонуються. Художника відзначають за особливу роботу з кольором, емоційну насиченість і живописний темперамент.

Роботи Криволапа двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному артринку. 2012-го художник отримав Шевченківську премію. А торік – державну нагороду «Національна легенда України» за внесок у розвиток українського мистецтва та культурної спадщини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Концептуальне відтворення світу: хто задавав тон в українському театральному авангарді

Окремим етапом у творчості Криволапа стало звернення до іконопису. У 2014–2026 роках разом із монументалістом Ігорем Ступаченком він працює над розписом храму в Липівці, поєднуючи традиційні іконографічні сюжети з сучасною художньою мовою. Саме цей досвід став важливою частиною «Першообразів».

Виставка у Львові триватиме з 7 травня до 14 червня 2026 року.

Десять років тому, 2016-го, художник Анатолій Криволап, композитор і музикант Дмитро Шуров та хореограф Раду Поклітару створили мультимедійний проєкт «Танок пензлів», у якому з'єдналися три види мистецтва: живопис, музика й танець.

У матеріалі використані цитати з інтерв'ю Анатолія Криволапа виданню «Вечірній Київ».