Не стало Тамари Плашенко

Вона вміла розмовляти з небесами й відчувала рух космічних світил. Однієї давньої весни театр на Подолі, тоді ще зовсім молодий, показував просто неба на Андріївському узвозі свою знамениту «Ніч чудес», де Тамара грала Титанію/Іполіту. Вистава затягнулась до ночі й над пагорбами узвозу зійшов повний Місяць. В якийсь момент він сховався за хмаркою. І саме в цю мить Тамарі, згідно з п'єсою, належало сказати репліку: «Чому пішов Місяць?!»

Подібні речі (репліка, Місяць, хмара) сходяться, мабуть, лише тоді, коли актриса – в повній гармонії між собою і небом.Того вечора репліка про Місяць звучала у Тамари по-особливому тривожно. Хто це чув – не забуде.

А в одній із пізніших вистав, «Хіба ревуть воли…», Тамара, в ролі баби Оришки, показувала Чіпці зорі, й ми всі, в залі, на сцені й за кулісами, бачили ті зорі, хоч усе діялось у закритому просторі. Тепер Тамара сама поміж зір небесних, а тут, без неї, всім нам хмарно.

Віталій Жежера